Розчарування

Розчарування...Так багато приховано в цьому слові. І таке гірке воно на смак.

Жила-була дівчинка 1...

Розчарувати її було дуже просто.Щось зробив - розчарував, бо не так , не те зробив. Не зробив ніого- розчарував...І отака розчарована у житті вона жила. Вічно незадоволена, сумна і нещасна.І що з цим робити ніхто не знав. Та й вже і не намагався ніхто нічого робити ,бо результат все одно один і той самий.

Жила-була дівчинка 2....

І розчарувалася вона у коханні. Це така вже буденна та стандартна ситуація, що на її розчарування ніхто не звертав увагу. адже в свій певний час кожен розчаровувався у коханні. їй було дуже боляче та сумно. Дівчинка просто закрилася від усіх, замкнулася у собі. І вирішила, що ніколи більше не підпустить до себе нікого близько, щоб більше не відчути це почуття розчарування. Закрила своє сердце для кохання назавжди. Принаймні зараз вона так думає.Але життя довге і все ще може змінитись.

Жила-була дівчинка 3...

І розчарувалася вона в добрі та справедливості. Вона ніяк не могла зрозуміти, чому добро майже завжди відходить в сторону, а спаведливість нікому не потрібна, бо бути справедливим у нашому житті дуже і дуже важко. Дівчинка розчарувалась, бо люди живуть своїм життям і їм байдуже на оточуючих, в кожного свої справи та проблеми, але хіба так складно зробити щось хороше, от просто так.А добитися справедливості в конфліктних  та спірних ситуаціях взагалі майже не можливо, особливо якщо ти чесний та з відкритою душею. Зараз дівчинка в ступорі і в розчаруванні, бо з дитинства її навчали бути чесною, доброю, справедливою.Але люди і життя зовсім не такі...

Жила-була дівчинка 4...

І уявіть собі, вона сама стала розчаруванням.Ні, не для себе, а для батьків. Вони припинили з нею будь яке спілкування. Чому? Бо вони вибрали для неї її життєвий шлях, а вона ним йти не схотіла. Вона прагнула йти своїм шляхом,сама обирати, сама жити, сама набувати досвід. Батьки були не згодні. Ставили їй різні умови, робили досить щедрі пропозиції, але на все це дівчинка казала - ні! Тому батьки образились і вирішили, що вона розчарувала їх. І  зараз навіть не цікавляться успіхами та досягненями своєї дівчинки. А пишатись їй є чим.

Жила-була дівчинка 5...

Яка теж стала розчаруванням, але для коханого. Він вважав, що вона мусить віддати йому всю себе до останньої краплинки, що вона мусить жити тільки за для нього. Що все, що вїї житті  існувало до нього має зникнути. Є тільки він , його життя і вона, яка буде жити для нього так як він того бажає. Дівчинка зважила усі за та проти і перспективи таких стосунків їй  якось не дуже сподобались. Вона відмовилась від такого життя. А він? Він сказав їй, що розчарований в ній, що вона просто не вміє кохати і тому все своє подальше життя вона буде нікому непотрібна і самотня....Печаль...Подумала дівчинка і вирішила,що з такими хлопцями їй робити і будувати нічого.

Жила-була дівчинка 6...

Яка розчарувала сама себе. Чим? І як так сталось? Вона повністю ще не зрозуміла. Вона просто обернулась та зі сторони подивилась на своє життя. І дівчинці багато чого не сподобалось. І через те,що вона не знала як це все виправити., вона розчарувалась у своєму житті ,а найприкріше у собі. Тепер вона шукає шлях до відповіді на питання. Як себе зібрати до купки та все, що не подобається змінити?

Ми можемо зачаровувати, але можемо і розчаровувати. Ми самі здатні зачаруватись та здатні розчаруватись. Таке житття.

Розчарування - це негативне почуття, викликане нездійсненими очікуваннями, надіями. Почуття незадоволеності  від того, що щось не виправдало себе, або хтось.

Ми завжди у щось або у когось віримо, покладаємо надію.Сподіваємось, розраховуємо на те,що буде так як хочемо, як плануємо. Але не завжди виходить так як ми того бажаємо і розчаровуємось або розчаровуєм когось,бо не змогли виправдати чиїсь надіїї та сподівання.Таке трапляється і не рідко. Що зробити щоб не розчарувати когось? Просто не треба обіцяти того, що не зможете виконати. І все. Якщо людина сама собі придумала щось і потім ставить вам в провину це, то це вже не ваша помилка. Ви не несете відповідальність за чужі думки, за чуже сприйняття. Просто чітко проговорюйте  зі своєї сторони, що ви можете дати людині. І якщо людина хоче більшого, а ви не взмозі їй це надати, вашої провини в цьому нема!

Якщо вас хтось розчарував або щось, подумайте на скільки від вас, від ваших дій це залежало. Буває так, що ми відчуваємо розчарування від дрібничок які не варті нашої уваги.І тоді можна спробувати просто змінити своє ставлення до того,що відбувається. Звісно бувають і великі розчарування. З цим робити щось складніше. Але все одно треба подивитись, подумати чи можливо з вашої сторони щось змінити.

Одне з найбільших і найстрашніших розчарувань - це розчарування в людині, особливо коли ця людина для нас близька. Ми доволі часто розчаровуємось в людях через різні думки, різні погляди, різні дії, різне сприйняття подій та ситуацій. Але чи варто через це рзчаровуватись? Адже ми всі різні. У нас відбуваються різні події і дивимось на життя теж по різному і взагалі у кожного своє життя і бачення як його жити. Я не сперечаюсь, що від деяких моментів буває дуже боляче. Але мусимо відкривати очі, вуха та аналізувати те що відбулося, те що привело вас до стану розчарування. І може навіть виявитись так, щобуло в нікому розчаровуватись. Дивно,але так буває.

Друге страшне розчарування - це розчарування в собі. Бо не так! Можна краще, більше! Навіщо, чому так зробила, сказала, подумала?... Ми живемо, приймаємо рішення. Іноді не розраховуємо свої сили. Це не виправдання. Просто так буває. Ми всого лиш люди і ми робимо помилки. Що робити , щоб не розчаровуватись в собі? Не завищуйте свобі планку. Не давайте собі та іншим марних обіцянок. Не вимагайте від себе більше ніж ви можете. Якщо помилились -сприймайте це нормально, це досвід. І взагалі , усі помиляються. Просто визнайте, що зробили щось нете або не так. І якщо є можливісь виправити свою помилку- виправте її. Знайдіть в собі сміливість!