Розлучення та РСП....

РСП- що це? Це в сучасному світі, в деяких країнах, не будемо тикати пальцем, так називають розлучених жінок здітьми.РСП трактується як "развєдьонка с прицепом".Це пояснення для тих хто не знав, бо слава Богу не всі з таким маразмом стикаються.

Жила-була дівчинка 1...

Коли вона виходила заміж, вона мріяла про те, що це буде один раз і на все життя.Але сталось - не як гадалось.Сімейне життя виявилося не таким солодким, як хотілося.Вона намагалася терпіти, підлаштовуватись, йшла на поступки, бо кохала.Думала,сподівалася, що дитина зміцнить їх сім'ю, але сталось все навпаки.Невдоволення чоловіка росло с кожним день.І якщо раніше вона була просто поганою господинею,то тепер стала ще й нікчемною матір'ю.Але дівчинка не здавалась читала різноманітні книжки, навіть один раз сходила до психолога.Питала порад у близьких...Але все марно...

Якщо чоловік вже обезцінив тебе, то це вже незмінна ситуація.І дякувати Богу, що до фізичного насилля не дійшло.Вони всеж таки змогли поговорити і вирішили розлучитися.Розлучення їй далося важко, було дуже боляче і гірко.Він? Його це все не дуже турбувало,його чекало нове, вільне від турбот життя.Можна навіть сказати, що дівчинці пощастило, адже він спокійно дав розлучення, дитиною не маніпулював, аліменти платити погодився.Тільки після суда, на прощаня, посміхнувся і сказав, що вона відпрацьований матеріал і мужика в її житті більше не буде, тож нехай подякує за те, що він їй дитину зробив. І все більше в житті дівчинки та її дитини він не з'являвся.

Жила-була дівчинка 2...

І їй в житті не так "пощастило".Там було намішане все і моральне, фізичне насилля.Постійне приниження та обезцінення,знущання.Вона зверталася о допомогу до близьких та рідних, але чула у відповідь лиш одне : "Ти його вибрала, він батько твоїх дітей - значить терпи, така твоя доля! Як же діти без батька рости будуть? Ти про них подумала?"Так і жила.До поки не потрапила в лікарню від побоїв.І добре, що їй вистачило здорового глузду і вона після виписки ( про яку нікому не повідомила) забрала дітей і втекла.В чому була, без нічого.В інше місто.

Розлучення було важким та гучним.Були і переслідування, і погрози.Навіть намагався викрасти в неї дітей.В суді вона буквально відмовилася від усього,що було нажито разом.Навіть подарунки які їй були подаровані друзями , її батьками.Вона віддала,залишила все, відмовилася від аліментів,щоб він залишив її та дітей у спокої.Дівчинка поїхала далеко.І навіть батькам не повідомила адресу.Не хоче ризикувати своїм відносно спокійним життям. Батьки та деякі друзі її осудили, мовляв жінка за тридцять, з двома дітьми...тепер назавжди залишишся сама, бо такі як вона нікому не треба. Дівчинка з цього приводу не сумує.Вона обірвала майже всі старі контакти і поступово , заново будує своє життя.

Дехто з вас скаже,що це ще не страшні історії про розлучення і трапляються ситуації набагато гірші.І так, ви маєте раціюАле зараз я трішки не про те, не про те, що відбувалося назовні, а про те,що відбувається у середині жінки, в душі.Чому жінка відчуває сором за те,що хоче розлучитися? Чому жінка вважається відповідальною за те,що відбувається? Чому жінка стає відпрацьованим, нікому непотрібним матеріалом? Чом вона закривається і не хоче більше будувати СВОЄ життя? Чому всі, навіть жінки, в тому, що відбувається  засуджують жінку? Чому вважається,що розлучена жінка не має права на особисте життя? Чому її діти стають нікому не потрібним тягарем?Чому жінка до кінця своїх днів має нести почуття провини різь ціле своє життя? Чому винна вона? А де чоловік?Чому  знього завжди знімається провина? Він теж дорослий та має нести відповідальніст за скоєне.Хіба ні? З якихось давніх давен,хтось вирішив ,що жінка хранителька домашнього вогнища.І за все, що відбувається у сім'ї несе відповідальність вона.Зручно, правда?Але ніхто не говорить про те, що чоловік йшов на полювання , іноді навіть на декілька місяців і тому так, жінка була відповідально одна,за той період часу коли чоловіка не було поруч.

Зараз інший час.Ми сучасні люди. І чоловіки йдуть зранку на роботу , а увечорі повертаються додому.Власне як і більшість жінок.Тому, за те, що відбувається вдома, у сім'ї відповідальність несуть ДВОЄ. Досить гнобити жінок за прийняте рішення розлучитися.Досить ,вибачте, впарвати те,що тільки жінка винувата в тому, що сім'я розвалилсь.Ви знаєте,що відбувалось? Ні! Але все одно жінка довела от він і погано вчинив...Ви серйозно хочете доказати,що чоловіки не вміють думати, не вміють приймати рішення, не вміють  себе контролювати та тримати себе в руках.?Вони що недієздатні? Ну подумайте...

Коли чоловік та жінка одружуються, вони приймають рішення двоє. Все,що відбувається після одруження в сім'ї також рішення та діїї двох людей.Навіть коли один діє, а другий терпить.На той момент це спільне рішення.Чоловіки не люблять бути поганими та брати на себе відповідальність, особливо коли це стосується розлучення. Тому він буде робити все,щоб цей крок зробила жінка.Подивіться, за статистикою 80% жінок подають на розлучення першими і....в очах суспільства жінка - невдячне створіння,яке посміло образити чоловіка розлученням.А він навіть не здогадувався,що вона така підступна і хоче розлучитись.А він був завжди чемним і нічого не зробивїй поганого.А це все,що вона говорить,то вона придумала....

Ця тема дуже болюча і неприємна.І короткої розмви тут не вийде, бо кожен випадок не роскажеш, не опишеш, не розбереш.Нажаль. Але мої хороші, пам'ятайте, що в розлучені не має нічого "стидного", ви не маєте стидатися свого рішення.Якщо ви вирішили розлучитися- значить вам погано,дискомфортно, недобре з людиною яка поруч з вами.Скорше за все ви помилилися в своєму виборі, але ви не забов'язані псувати своє життя через це.У вашому житті в першу чергу вам має бути добре і комфортно.Ви не маєте кожен день здригатися від того, що зараз він прийде додому і....тут у кожної своя історія.Ми живемо в сучасному світі.Де існують розлучення і ви маєте на нього право.Бо маєте право на своє щасливе життя.