Жіноча жертва

Або самопожертва до якої нас привчали з малку.

Жила-була дівчинка 1...

Яку навчили або привчили жертвувати всім заради благополуччя інших.Якщо брату чи сестрі потрібна якась її особиста річ, треба віддати, щоб не образити, інакше будеш жадіною.Якщо бабуся сказала прийти вже, то мусиш кинути все і бігти.І не важливо,що в неї було купа важливих справ, а бабусі в той самий момент було просто нудно. Заробила та відклала собі на нові джинси? А як же молодші, їх треба збирати до школи.Навіщо тобі нові джинси? Марна трата грошей, можна старі зашити і ще носити.І що, що сама заробила? Треба дбати про інших, а не тільки про себе! Виховали на свою голову егоїстку.Так і навчилася дівчинка постійно жертвувати своїми інтересами, своїм життям на " благо" іншим.

Жила-була дівчинка 2...

Яка сама себе навчила жертвувати усім заради дітей.Чи то була її улюблена шоколадка,яку за бажанням можна булоб розділити на всіх.Чи то похід в перукарню, бо ж два роки вже не стригла волосся.Чи то відмовити собі в перегляді улюбленого фільму....все не важливо ,головне, щоб діти отримали те ,що бажають.А вона потім, колись,коли буде час.А часу не буде! Бо діти ростуть і зними ростуть їхні потреби і будуть вимагати все більше, і більше.А вона буде все більше , і більше віддавати, бо ж все тільки заради дітей...І не помітить як загубила себе...І не оцінить ніхто , що вона віддала всю себе, добровільно пожертвувала своїм особистим життям.

Жила-була дівчинка 3...

І навчив її собою жертвувати її коханий.Зустріла і безтями закохалась.І життя без нього не уявляла.Все за для коханого.Нічого їй не шкода.Як він скаже так і буде! Власна думка? Ні, що ви , він ж образиться. А вона як любляча дівчина мусить відмовитися від власних бажань та інтересів,адже тепер дівчинка має розділяти його погляди на життя.Інакше бути не може.Хіба, якщо інакше це можна назвати коханням? Так дівчинка пступово пожертвувала ( відмовилася від спілкування) рідними, друзями, навіть роботою, бо йому не подобалося, що вона там( на роботі) проводить забагато свого часу, а він бідний та нещасний сумує і переживає, що її від ного вкрадуть....Щире кохання- думала дівчинка. І не помітила,що він звичайнісінький маніпулятор...А вона так бездумно пожертвувала сім, що мала, лиш заради того,щоб бути з ним , поки вона йому не набридне.

Ми, жінки, чомусь дуже полюбляємо жертвувати собою,жертвувати усім ,що в нас є заради когось.І за це в більшості випадків,навіть не вимагаємо простого дякую.Ми робимо це для того,щоб зробити добре іншим.Віддаємо себе, вивертаємо свою душу, відмовляємо собі за ради....а за ради чого? А? Заради того,щоб лишитися пустою, розірваною в пустоті?...

Зрозумійте, зараз не йде мова про такі речі як :пожертвувати своїм життям заради життя дитини, або пожертвувати гроші на чиєсь лікування.Навіть не про те,щоб пожертвувати своїм походом в салон краси заради виступу свого чоловіка, наприклад, на якійсь для нього важливій конференціїї. Тут йде мова про те,що ми віддаємо все до дрібничок і це сприймається як належне і у відповідь вам нічого не віддають.Та ще й не задоволені,що ви віддали мало і не так.І вашу пустоту, від постійного саможертвоприношення ніхто не хоче заповнювати.Бо стала нецікава і пуста.А в більшості випадків, з часом, все складніше і складніше самостійно заповнювати цю пустоту.

Самопожертва- це жертвування собою, своїми особистими інтересами, своїм особистим простором, своїми благами,своїми ресурсами заради блага інших.І як ви розумієте це незавжди добре.Іноді такі вчинки,ця самопожертва може вас "знищити".Зазвичай самопожертва не цінується.І ви можете почути знайоме : " Я тебе не просив(ла) ".Треба пам'ятати,що ми не мусимо, ми не повинні знищувати себе заради когось.Ми не маємо відмовлятися в угоду для когось від того, що ми маємо. Жертвувати чи ні? Треба приймати рішення зважено.І ніколи не робити нічого собі на шкоду. Так є ситуаціїї, які на сзабов'язують пожертвувати частинкою себе,частинкою того, що в нас є. Ще рідше ми можемо віддати все ,бо інакше і не вчиниш, але такі ситуації трапляються дуже рідко, нащастя.

Переважно ми віддаємо себе в жертву тим, хто добре вміє маніпулювати.І добре знає де є найболючіші місця.І ми рідко це помічаємо, бо кохаємо,любимо , довіряємо і не хочемо навіть підозрювати наших близьких в таких діях.Тоому першніж " принести" себе в жертву заради когось подумайте добре чи ця людина варта того?Чи не зламає вас це жертвування? Що через це ви загубите? А якщо себе?