Ти ж мама!

А значить більше свого життя ти не маєш...просто не маєш на нього права... Чомусь так вважають люди.А най сумніше, що серед цих людей більшість жінки.Чому так відбувається? І чому для багатьох це норма?

Жила -була дівчинка 1...

З дитинства їй вкладали в голову, що коли вона виросте , вона обов'язково має стати мамою.В неї ніколи і питання не виникало "в чому призначення жінки?". Для неї все було очевидно - бути мамою. Інших варіантів не було. Поки вона росла в неї іноді виникали інші питання до батьків :

Чому готує тільки мама?

Чому прибиранням займається тільки мама? Чому в мами не має гарних речей та косметики?

Чому мама ніколи нічого собі не купує просто так, для задоволення?

Чому дівчинка з татом поїхали відпочивати, а мама лишилась вдома?

Чому тато не допомагає дівчинці з уроками? Чому це завжди робить мама?

Чому тато після роботи відбочиває, а мама ні?Чому мама звільнилася з гарно перспетивної роботи і знайшла собі заробіток недалеко від дому?

Питані було подібних просто безліч.І їй завжди на ці питання відповідали однаково.

"Виростеш - зрозумієш", " станеш мамою і решта буде для тебе неважливим". Так воно і сталось.Дівчинка не розуміє чому для себе треба щось робити? Навіщо собі щось купляти? Це все таке непотріне...і не важливе...Адже в неї є дитина та чоловік і про них треба дбати.Їм потрібніше! Та й з допомогою в побуті до неї теж ніхто не поспішав." Ти жінка, мама! Це все жіночі та материнські обов'язки. Допомагати тобі ніхто не мусить! Втомлюєшся, не вистачає часу та сил? Тобі це все не приносить задоволення7 Значить ти погана жінка тамама!" І нажаль дівчинка сприймала це все як норму.Вона навіть не здогадувалась,що буває інакше...

Жила-була дівчинка 2....

І вона так само вважала, що має собою жертвувати за ля дитини. Щось смачне- тільки дитині, гарне- дитині, корисне-дитині,щось непотрібне, але дитина хоче, все зробить,щоб дитина мала. Якщо було треба економила на собі так, що без жалю на неї неможливо було дивитися.

Жила дівчинка життям своєї дитини і для себе немала ні часу ні сил.І вважала,що не має на це права.Народила дитину значить твоє життя більше не твоє! І не маєш ти права на свої бажання чи особистий простір,все для дитини! Інакше, що ти за мати? Хіба любляча , хороша мама може ось відібрати у своєї дитини7 Ніколи!

Жила-була дівчинка 3....

На яку намагалися навішати все те,що і на її попередниць. Вона з усіма погоджувалась,але робила посвоєму.І коли в неї з'явилася дитина,вона усіма силами намагалась не забути про себе.Хоч іноді це було важко.Адже кожна мама хоче для своєї дитини найкращого. Щоб мати трішечки часу для себе дівчинка розділила свої " материнсько-жіночі" обов'язки разом з батьком тієї дитини. І виявилось, що вона не забов'язана жертвувати усім своїм життям заради зручного побуту своєї родини. І що , окрім " Ти ж мама" можна сказати " ти ж тато"...

Так, стати та бути мамою- це прекрасно. Але бути мамою це не значить принести в жертву своє життя. Мама не жертва. Мама повноцінний член родини в якої є свої думки,бажання,мрії, свої справи та потреби.І вона має право на їх реалізацію так само як усі.

Так буває так,що ми забуваємо про себе, особливо у перші роки материнства.Але дитина росте і потребує від нас все менше і менше часу та уваги.У дітей з'являються свої друзі та інтереси і в певний момент вони починають віддалятися від нас.І це нормально! І якщо ви дуже надовго забули про себе, про своє я, вам буде дуже тяжко відпустити дитину від себе,бо ж ви жили її життям.І без дитини ви не будете знати як жити далі, адже жили тільки її інтересами, її життям Тому треба хоч іноді згадувати про себе, про свої інтереси.Адже і дитину можна залучати до своїх справ.

Найголовніше,що не треба забувати про те,що в кожної людини має бути своє власне життя.І материнство не має перекреслювати ваше життя.Материнство має ого доповнювати.Робити його кращим ,яскравішим, веселішим! Але не перекреслювати його. Треба шукати баланс.І я знаю,що це тяжко, але знайти його варто спробувати.

І мамочки, майбутні мамочки ,будь ласка, не забувайте,що у дітей є батько! І батько повинен робити рівно стільки ж скільки робить мама.Немає "материнських" обов'язків, є батьківські! А ще є близькі та родичі в яких не соромно просити про допомогу, втомлються всі.І це нормально.

Я знаю,що є мами і майбутні мами, які залишилися одні.І буває важко і фізично,і морально.Бо немає навіть маленької підтримки...від цього боляче і сумно.Хочу вас просто обійняти.І сказати,що ви молодці,ви обов'язково впораєтесь.Але любі мої тільки не забувайте повністю про себе.У вас є своє життя і ви маєте його  самі прожити, хочаб для того, щоб показати приклад своїй дитині.

Тримаймося! Розділяємо обов'язки!І Вчимося жити своє життя! І пом'ятаємо мама не повинна жертвувати своїм життям за ради чиїхось "дуже необхідних потреб"..Бо теж має власне!