Я Сама!

Ще з дитинства нас навчають бути самостійними.радіють дитячим досягненням.Хвалять змайже за все, що дитина зробила сама.Як дівчаток так і хлопчиків. Але в якийсь момент, щось змінюється і з'являється " Я Сама!" .  І це " я сама" з'являється в житті не тому що ти цього хочеш, а тому що суспільство навішує більшість обов'язків на жінку. І вважається, що просити про допомогу має бути соромно.

Жила-була дівчинка 1...

Сама вчилася, сама працювала, сама зробляла гроші, сама господарювала вдома, сама виховувала дітей, сама займалася домашніми улюбленцями, сама приймала рішення, самам вирішувала проблеми які виникали, сама допомагала усім наявним родичам....Все сама! Ви думаєте,що дівчинка була одинока? Аж ніяк, в наявності у неї був чоловік.Але все це вище перелічене не його турботи, бо це все жіночі обов'язки.А він ПРАЦЮЄ, а вдома треба відпочивати..... якщо чогось не вистачає,значить погана господиня, треба бути економнішою.А з дітьми допомогти? Так це жіночий обов'язок,його мама сама справлялась! І ти маєш! А якщо ні , то що ж ти за жінка така? А !? Так і тягне бідненька ( дурненька?)на собі все сама.

Жила-була дівчинка 2...

Вона була самостійна та цілеспрямована.І вміла все робити сама.Ремонт- не проблема, замінити кран, будь ласка,замінити розетку- хіба це складно? Додамо ще всі вище перелічені  "жіночі обов'язки" і отримаємо майже ідеальну жінку. Чому майже? Бо ж ідеальни не буває....

Ну так от,дівчинка одумала і вирішила, що якщо вона збереться заміж, то усі обов'язки вона розділить навпіл. Багато хто засуджував, казав, що нікхто тебе заміж взяти не захоче , і таке інше. Дівчинка не сумувала з цього приводу, вона знала, що обов'язково зустріне людину, яка буде згідна з її уявою про життя та буде готова розділити з нею не тільки своє життя , але й обов'язки. Вона зустріла Свою половинку і їх не бентежить те, що значну частину " жіночих обов'язків" її чоловік взяв на себе. Вона себе з ним почуває захищеною та щасливою.

Жила-була дівчинка 3....

І вона нічого не вміла сама.Взагалі, ну хіба що окрім базових функцій. З дитинства все робили для неї, за неї.Навіть не давали можливості чогось навчитися.Гуляй та відпочивай, тай досить.Що ще треба!? Багато хто її засуджував чи то з заздрощів, чи то  досвіду прожитого життя..Але потім життя її досить таки боляче вдарило.І вже після повноліття їй , всеж таки, довелося дізнатися, що таке " Я Сама" І саме страшне не в тому, що їй довелося вчитися самостійності, а те, що багато хто зрадів тому, що життя її почало "вчити".І саме жахливе те,що найбільше раділи цьому жінки.Це сумно!

Чому вважається, що про допомогу просити соромно? Чому думають, що жінка має упоратись з усім сама? А якщо ні? Тоді все, ти не жінка? Чому з кожним роком додається все більше і більше "жіночих обов'язків? Чому ми, жінки, на це все погоджуємось? Чому приймаємо правила цієї гри? Невже нам настільки хочеться тії відповідальносі за все? Кому і що ми намагаємось довести оточуючим? Коли озернемся навколо і побачимо що ми є? Коли зрозуміємо, що життя одне і ми також вправі його прожити так як нам того хочеться? 

Звичайно,що самостійність це добое.І кожна людина, кожна жінка в певному віці має стати самостійною. Але це не означає, що все маєш робити сама. Ви не одна на цьому світі. І просити про допомогу - не соромно. Треба говорити про свої бажання. Озвучувати в голос те, що і як ви хочете, бачите І знайдуться люди у вашому оточені, які вас підтримають або розділять з вами ваші погляди на життя. А якщо ні, толі треба замислитись над тим ,що щось відбувається не так і за можливості змінити своє оточення.Бо аж ніяк жінка не забов'язана все на світі робити сама.

Якщо жінка бере на себе таке забов'язання, як " я все сама", тоді коли вона буде жити? Жити для себе?! Жити для себе- це не погано і не егоїзм! Жити для себе своїм життям це чудово! Звісно, що у кожної свої критерії свого життя.Але взвалювати абсолютно все на себе- це не є добре.Бо не лишається часу, сил та можливостей для себе.Ми не приходимо в цей світ, щоб задовільняти усі потребиоточуючих нас людей.Ми приходимо у цей світ, щоб жити своє життя і маємо його прожити максимально добрета комфортно,щоб вхопити хоч частинку того щастя до якого прагнемо. І це абсолютно не означає, що ви егоїстка.Це просто здорове відношення досебе.Себе треба хоч інколи і хоч трошки любити та поважати.

Якщо ви робите все і завжди сама, оточуючі будуть сприймати це як належне.І навіть ніхто не здогадається запропонувати допомогу.Навіщо? Ви ж любите робити все сама....Розділіть  "свої" обов'язки.Поговоріть з близькими, поясніть нарешті, що ми вже не живемо в тому світі де існують тільки "жіночі обов'язки".Жінка не має робити все сама! У жінки мають бути опора і помічники.У жінки має бути час на себе.Банально , для того, щоб трішечки пізнати себе.Щоб зрозуміти чого їй хочеться.Щоб навчитися любити себе.Щоб знайти. хоч трошечки, своє щастя. А щаслива жінка може все, може гори звернути, якщо треба. Бо щаслива жінка має сили на це все.

Зрозумійте і не засуджуйте жінку, яка не робить все сама.Вона і не повинна.Ми живемо в соціумі.Створюємо сім'ї.І не для того, щоб було кому служити,кого доглядати, кому віддавати своє життя.А для того. щоб жити і робити все разом.Для того,щоб підтримувати та допомагати один одному.Щоб дбати один про одного.Щоб любити,щоб бути разом щасливими.Щоб створювати своє особисте щастя.

Як то кажуть , треба вміти робити все, але не дай Боже, робити це все самій... Любіть себе, поважайте себе, потурбуйтесь і подумайте , хочаб трішки , про себе.