Опинитися на самоті . Страшно?

Жила-була дівчинка1...

І страшно боялася вона бути самотньою. Боялася бути одна. Вона навіть боялася уявити як це? Як це бути одною, без друзів, без рідних,без стосунків? Якщо немає когось поруч ,почувала себе у пастці.В голову лізли усілякі думки і питання.Аж страшно було.Бо якщо задаєш собі питання, то на нього ж треба відповісти. А так не хочеться. І тому дівчинка завжди шукала собі когось. Когось хто міг би побути з нею поруч. І їй було всеодно чи хороша це людина,чи надійна,чи можна довіряти?Вона навіть не замислювалась над тим образять її чи ні? Головне не одна!Якщо хтось пішов з її життя,значить терміново треба знайти заміну.Багато вона натерпілася, багато плакала.Дуже часто їй робили боляче.Але для неї найголовнішим було, що вона неодна, несамотня....

Жила-була дівчинка 2....

І вона навпаки хотіла тої самотності.Бо було страшно бути з кимось.Бо дуже боляче колись було...Але ніхто не звертав на це увагу.І біля неї постійно хтось був.Не тихенько, просто поруч, не заважаючи.А пхаючи свого носа в душу дівчинки.Дуже їй це не подобалось.Тому що хотілося побути на одинці з собою і щоб ніхто не турбував.Виходило в неї це дуже рідко. Бо усім було цікаво.А ,що ти робиш сама? А тобі не сумно? Не нудно?.Ще й коментували : " Не можна стільки часу бути одній,бо так самотня і залишишся! Тобі не страшно?"

А вона хотіла....Вона хотіла, хочаб трішечки тої самотності.Посидіти в тишині,подумати,помріяти, розібратися в тих думках і в собі.Знайти чесні, обдумані відповіді на свої най потаємніші питання,які вона боялася озвучувати в голос.Але цього ніхто розуміти не хотів.

Жила-була дівчинка 3...
І їй вдавалося підтримувати той баланс,щоб і одній побути і,щоб " в люди вийти".А як же ж так? Просто оточуючі її люди намагалися ставитися з повагою та розумінням до її потреби побути на самоті. І коли вона цього потребувала, просто могла сказати :" Я хочу побути одна" і в протягом певного часу її просто ніхто не чіпав. Ну хіба вже щось надважливе.І тому в неї завжди був час на пізнання себе. І на спілкування та участь у житті оточуючих.

Самотність . Ну якщо дати абсолюто правильне визначення цього слова то стає,дійсно, трішечки страшно. Бо самотність- це більше,ніж просто бажання не бути в компанії або небажання комунікувати з іншою людиною.Взагалом це емоційний стан, в якому людина відчуває сильну порожнечу та ізоляцію. Ми можемо відчувати самотність з різних причин.І тому самотність буває різна.А ми говоримо не про ту самотність яка за крок від дипресіїї або іншої біди. А про ту самотність, коли є потреба побути на одинці з собою.Але багато хто не розрізняє і тому боїться.

Відчуття самотності- це не обов'язково погано.Це нагадування про те, що у вас щось не так,що вас щось турбує або не влаштовує.І що вам  неодмінно потрібно поставити своє щастя,свій комфорт на перше місце.Почуття самотності змушує сприймати реальність негативно.І викликає негативні емоції,що до себе та самокритику.

Почуватися самотнім можна навіть маючи багато друзів та рідних.Але річ не завжди в них.Це сигнал до того,що нам чогось бракує.А щоб це знайти,нам потрібно трохи часу.І легше за все це зробити на одинці з собою,під час усамітнення.Бо можна відверто розмірковувати над своїм життям.Можна поставити собі ну дуже відверті запитання.А потім чесно і відверто дати собі відповідь на них.Хтось це робить в голос, хтось подумки.Але в цьому дуже важливо зберігти конфеденційність.Бо в деяких речах чомусь соромно зізнатися навіть самому собі. Тому іноді ми відходимо в сторону від усіх,щоб побути на самоті.Комусь треба більше часу,комусь трішки менше. І це нормально. Бо всі ми різні. 

Звичайно,що це нормально запитати в людини чи все в неї гаразд.Потурбуватися про неї, якщо вона цього потребує.Бо іноді дійсно людина таким чином може кричати про допомогу. Але в більшості випадках, та самотність, про яку ми тут з вами говоримо це про пізнання себе,свого внутрішнього я,про свою маленьку дівчинку.Інколи треба побути на самоті,щоб поміркувати про те,а іноді згадати,що таке моє щастя,яке воно? Тільки не думайте про те чи варті ми його,того щастя? Повірте, ми того варті! Кожна з нас!