Довіра. Особистий простір...нє , не чули...

Жила-була дівчинка 1...

І ні кому вона не довіряла.Вважала,що все має бути під її пильним контролем.Інакше все  - кінець світу. Вважала,що кожен хоче її обманути.Зробити їй щось погане.Чому вона така була? Можливо, томущо ще з самого дитинства її досить часто обманювали.Так, в дрібничках,але все ж таки.Вона з малечку звикла,що оточуючі в 99-ти відсотках не стримують свої обіцянки,а це дорівнює обману.І якщо це трапляється дуже часто,то ти втрачаєш довіру до людей і ставиш під сумнів кожне їхє слово.Тому простіше не сподіватися , не довіряти і тримати все під своїм пильним контролем...Але  як в такому ритмі життя можливо знайти хвилиночку на щастя?

Жила-була дівчинка 2...

І внеї з довіро до оточуючих було все ОК. Але якось вона примудрилась потрапити в таку собі "пастку". Найближча,найрідніша людина їй не довіряла.І не тому,що дівчинка ,щось зробила,а просто тому що в цієї людини були проблеми з довірою...І було дівчинці дуже важко,тому що дооводилось постійно доказувати, що їй можна довіряти,що вона не обманює,не зраджує.Але коли в людини проблеми з довірою це все марно.Хоч тисячу разів показуй телефон, нехай він буде без пароля і постійному доступі.Навіть,якщо ти через три секунди ,щоразу відповідаєш на дзвінок...байдуже, знайдеться багато інших причин, щоб не повірити...А потім коли в дівчинки здали нерви і вона вирішила обмежити спілкування,бо вона втомилася доказувати її звинуватили у всіх "смертних гріхах".Бо та людина " знала",що не можна довіряти....

Жила-була дівчинка 3...

І не мала права на особистий простір.А навіщо він? Хіба є що приховувати?А якщо вимагаєш невтручатись у свій особистий простір це означає,що ти щось приховуєш,а значить тобі не можна довіряти...І виходить якесь замкнуте коло.Бо та людина яка не довіряє не бачить проблеми в порушенні особистого простору дівчинки, а дівчинка , як мінімум почеває себе некомфортно.І рано чи пізно обмежить своє спілкування з такою недовірливою людиною.Бо іноді хочеться трошки спокою.Хочеться побути наодинці, отак просто, сама з собою.

Жила-була дівчинка 4...

Яка пускала всіх бажаючих в свій особистий простір.Безумовно всім довіряла,бо обманювати  не можна! Ділилася зі всіма своїми позитивними емоціями, намагалася зробити цей світ трішечки яскравішим та кращим для оточуючих.Ще раз повторюсь, безумовно довіряла, а всім кому не лінь, користувались цим.І дуже швидко дівчинка перегоріла,просто вигоріла, бо роздавала своє тепло і світло не задумуючись,а у відповідь отримала байдужість, невдячність,нещирість..А зверху щей претензії,що дала мало, не так і нете...І довелося їй вчитись захищати свій особистий простір.І для всіх вона стала злою і жадібною.І взагалі як їй тепер довіряти якщо вона не дає себе розтоптати?

Ситуації бувають різні.І у багатьох є проблеми з довірою,бо були обмануть.Але багато з нас теж обманювали інших, нехай у дрібничках,але все ж таки.А багато хто взагалі не знає,що таке особистий простір і з чим його їдять...І взагалі змалку виховувались так, що всі мають бути гкртом і секретів один від одного  не має бути.Нізащо і ніколи, бо якщо є якісь секрети , то тоді до віри не може бути...

Довіра -це впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах. І отже виникає питання чи можуть між нами існувати стосунки без довіри? Чи можна будувати з людиною майбутнє під дивізом : "Довіряй,але перевіряй!".? Може треба обмежити доступ тим людям,яким ми недовіряємо, у своє життя.А декого можна навіть викреслити.Бо жити в режимах " не довіряю я" і "недовіряють мені" дуже виснажливо.Особливо коли вони постійно увімкнені одночасно.

Не можливо бути щасливою поруч з людиною якій не довіряєте, а також з тою , яка не довіряє вам.А коли це одночасно це взагалі жах.І сумно. І боляче.І страшно.Тоді чому ми лишаємося поруч з такими людьми?Бо думаємо,що довіряти нікому не можна.Бо потрапляли в такі ситуації де нас обманювали.І дуже часто це були наші близькі, наші улюблені,наші кохані...А якщо їм довіряти не можна, то іншим тимбільше. А як же тоді бути в такому світі  щасливою?

Особистий простір - це невелика область, яка тісно оточує наше тіло і має невидимі кордони, це те,що ми часто хочемо зберегти тільки для себе.Це фізична територія, в котрій людині комфортно,безпечно і вкотру іншим людям можна " заходити" виключно з вашого, особистого  дозволу.І тільки ті люди допускаються,яким ви особисто довіряєте.Інакше ви будете почувати себе некомфортно. До поняття особистого простору людини крім фізичного також належать : почуття,емоції,думки,дії.Сюди також можна додати і осбисті речі  - зубна щітка, улюблена кружка,улюблена з дитинства іграшка,власна кімната або власна година,дві для себе.

Коли наш особисти простір ніхто нахабно не порушує ми почуваємось у безпеці.Ми розслаблені.Нам комфортно і добре.А це вже нехай маленькі,але все ж таки ознаки щастя.Коли наш особистий простір порушують нам стає неприємно, страшно, дискомфортно.Ми починаємо злитись, а іноді , навіть агресувати.І це в людей викликає здивування.Бо багато хто виховувався з думкою про те, що особистий простір і кордони це просто міф, вигадка.А пхати носа в чуже життя не тільки можна,а ще й треба.

Я думаю ви і самі прекрасно розумієте, яких людей ви хочете бачити поруч з собою у своєму житті.І головне пам'ятайте, що цих людей обераєте ви особисто , ну хіба що окрім близьких родичів.Але і тут треба пам'ятати , що тільки ви обираєте кого пускати в свій особистий простір.Кому довіряти.З ким і як будувати своє життя.

Коли не будепроблем з особистим простором,коли не буде проблем з довірою- буде легше дихати. І буде легше розправити,розкрити вої крила.І це буде ще один маленький крок у сторону до власного щастя.