Красуня чи чудовисько?

В усі часи для багатьох зовнішність завжди мала велике значення. Не одно разово всі чули,що "краса править світом".І для багатьох важливо як ти виглядаєш зовні,а в середені....яка твоя внутрішня краса? Це мало кого турбує.Нажаль....

Жила-була дівчинка 1....

Вся така манюня-гарнюня.Просто наймиліше створіння яке ви собі можете уявити.Всі навколо милувалися нею і вважали,що їй дуже пощастило. Пророкували,що її зовнішніс,її краса принесе їй щастя.Хтось навіть заздрив їй.А вона дивилася на себе у дзеркало і не розуміла про яке щастя всі навколо неї говорять.Адже ніхто не звертав уваги на її внутрішній світ,на її мрії,на її бажання врешті решт розум та здібності. Коли вона говорила про щось розумне,всі навколо сміялися і не розуміли і казали: " Навіщо тобі це? Ти ж і так гарна! В твоєму житті з такою зовнішніст в тебе і так буде все легко! Навіщо напружуватися?" А коли вона досягала успіхів то чула тільки :" Ну звичайно, це тому що ти гарна! Посміхнутись тільки варто і тобі все на блюдечку винесуть..."І ніхто не бачив за її зовнішністю скільки праці,скільки своєї душі вона вкладала в свою роботу, бо не цікаво,бо все через зовнішність...а без краси вона хіба чогось варта? Навряд...ні так не буває....

Жила-була дівчинка 2....

І ще одна прекрасна німфа....Але вона швидко збагнула,що гарна і,що люди звертають увагу на її красу.Зрозуміла,що цим можна скористатись і за допомогою своєї краси почала будувати своє життя.І не хвилювало її,що  окрім краси потрібно ще щось.Щось більш глибоке, десь там в душі.Навіщо? Адже є зовнішня краса!?Чаму б її не використовувати , якщо вона є? Чи варто за це засуджувати? Кожен виживає як вміє.....

Жила-була дівчинка 3...

Вважала себе звичайною, середньостатистичною....така як всі.Іпросто собі жила,і ніколи не замислювалася над тим наскільки вона гарна.Їй це було не потрібно.Просто не важливо. Тай ніхто ніколи не казав їй про те,що вона гарна от вона в собі того не бачила і не шукала.Адже набагато важливіше те,що у середені.Правда? Насправді вона навіть не розуміла чи подобається вона сама собі чи ні?

Жила-була дівчинка 4...

І всі навколо вважали її не гарною.І казали їй це досить таки прямо і жорстко.І дивувалися,що дівчинка ображається,плае,злиться.І коли дівчинка почала відповідати на образи,просто почали називати її хамкою,і вважати злою.

" Така не гарна,а ще й така зла!"

"От Бог нагородив! Ні зовнішності,ні доброти!"

"В кого ти така вдалася? Всі навколо гарні,а ти!? Подивися на себе....фу...."

І дивувалис усі, якже так? А де ж її внутрішня краса? Має ж бути баланс, якщо не гарна, тоді має бути доброю і стелития біля всіх,щоб заслужити гарне ставлення! Бо ж не гарна....Але є питання.А хто ж вирішує гарна чи ні?І як можна очікувати добро від людини коло постійно плюєш їй в душу?

Жила-була дівчинка 5...

І вміла зберігати баланс між внутрішньою та зовнішньою красою.І чхати вона хотіла на думку оточуючих,на рахунок своєї краси/некраси...І була молодець,бо просто спримала і любила себе таку як вона є.І жила собі своїм щасливим життям,і не звертала увагу на думки " доброзичливих" людей.Пишаюся! Бо це дійсно треба вміти і мати в собі на це сили.
Можна написати ще безліч історій пов'язаних з 
зовнішністю.Як краса чи її відсутність впливала на життя тої и іншої жінки,дівчинки.Але мене турбують деякі питання питання. Хто визначає красива чи ні? Хто визначає стандарти краси? Чому ми на це звертаємо увагу? І чому ми намагаємось відповідати цим стандартам? Хто так вирішив? І нарешті, кому це потрібно? Ви замислювалися над цим?

Відверто кажучи  я не зустрічала в своєму житті зовнішньо страшних людей , ну типу :" Вона страшна,як атомна війна"...Як на мене визначення краси доволі суб'єктивне.Комусь подобаються блондинки,комусь брюнетки.Комусь важливо,щоб була висока,довгонога і худа,а для когось важливо ,щоб маленька і м'якенька....Комусь довподоби карі очі,а хтось зходить зрозуму від сірих очей....Як то кажуть краса в очах того , хто дивиться.

Усі ми різні і подобається нам різне.Ми по різному дивимося буквально на все.І те що ми вважаємо гарним,може бути страшним для когось.І це нормально! Бо в кожного своє сприйняття та бачення прекрасного.

Головне,що треба пам'ятати,що не можна судити людей за зовнішністю.Треба дивитися на вчинки і тільки тоді робити висновки.Пригадайте які люди вас оточують.Як ви їх залишили в своєу просторі,хіба тільки через зовнішність? Я думаю,що було набагато більше причин.Ми лишаємося поряд з тими людьми,з якими ми почуваємо себе добре,затишно.З якими ми почуваємо себе щасливими.А якщо біля вас не має тих з ким ви себе так можете почувати,це означає тільки одне,щось у вашому житті пішло не так,і це потрібно змінювати.Бо кожна з нас має себе почувати щасливою і в безпеці!

І найголовніше! Кожна з нас прекрасна і гарна! Кожна з нас має свій особливий внутрішній світ! Не сперечайтесь! КОЖНА! Просто той хто цього не бачить- має поганий зір! А це вже на ваші проблеми....