Жила-була дівчинка 1....
...і мріяла,що коли вона виросте,створить сім'ю.Буде налагоджувати побут,створювати затишок,народить дітей, двох,а може навіть трьох...про кар'єру навіть не замислювалася,а навіщо? Адже природа жінок бути мамою.Вона виховувалась у звичайній сім'ї .Де її мама була домогосподаркою і не могла собі навіть уявити ,що в неї буде інакше.Для неї це було б неправильним,чужим.Вона дорослішала,планувала собі своє ідеальне життя,але коли виросла та вийшла заміж все виявилося трошки інакше...
Окрім народження та виховання дітей від неї почали вимагати влаштуватися на роботу,зайнятися самореалізацією, забезпечувати своїх дітей фінансово.І також ,звичайно, виконанна своїх"прямих жіночих" обов'язків.Вона розгубилась,почала намагатись робити все і одразу,але нікому не подобалось як вона справляється.І зі всіх сторін на неї сипались зауваження.
"Як це в тебе не виходить все і одразу?"
"Що значит ти не справляєшся?"
"Ти ж жінка!"
"Жінка має все робити сама! Інакше ти не жіка,а курка якас!"
Жила-була дівчинка 2...
Росла собі дівчинка і мріяла,що коли вона виросте вона побудує кар'єру.Навіть план собі розписала на років так 20 на перед.Закінчила школу,вступила в омріяний вуз,який потім закінчила з відзнакою.Під час навчання підпрацьовувала,щоб по завершенні навчання мати досвід.Влаштувалася потім на роботу і почала своє кар'єрне зростання.І от їй трішки за 30.В неї гарна кар'єра,хороший дохїд,квартира,машина,відпочинки.Вона вся така самореалізована...Але і тут більшості не вгодила..
"А як же сім'я,діти?"
"Егоїстка! Живе тільки для себе!"
"Хто тобі стакан води принесе у старості?"
" Навіщо тобі одній стільки статків?"
І ніхто навіть не задумався над тим,що вона ніколи не хотіла мати ту сім'ю.Ій це не потрібно,не цікаво.Вона хоче жити лише для себе...
Жила-була дівчинка 3....
Вона просто жила.І ніколи не мріяла суто про величезну сім'ю,або про якусь грандіозну кар'єру.Вона вивчилася,влаштувалась на звичайну роботу зі стабільним доходом.Вийшла заміж.Народила дитину.І намагалась жити як усі.Віддала дитину до садочку і вийшла на роботу....Усі ми добре знаємо,що дітки часто хворіють.І почалося..
"Нащо ти народила,якщо нема кому сидіти з дитиною?"
"Тобі дитина зовсім не потрібна? Думвєш тільки про свою роботу!"
"ЗОЗУЛЯ!"
"Треба вміти поєднувати! Не вмієш - не берись!"
"Теба вибрати,щось одне та викладатись на повну!"
І стоїть вона вся розгублена,і не розуміє,що їй робити,бо щоб не зробила,щоб не обрала, все одно вийде не так....
А знаєте що в цьому саме страшне і жахливе?А те,що це все ми чуємо від таких самих жінок.І це насправді сумно.Тому що замість того ,щоб підтримувати одна одну, ми готові перегризти одна одній горлянки.І з величезним задоволенням ткнути носом туди,де особисто вважаємо неправильним.І навіть не думаємо про те.що це інша людина,це її життя і вона може його жити як вважає за потрібне.Де наша жіноча підтримка?Де солідарність?Де співчуття?Хіба ж ми настільки стали злі?Ми ж чуйні,ми ж ніжні.В нас десь там глибоко живуть співчуття та любов.Чому б не поділитися цим?
-Хочеш мати велику сім'ю? Молодець,ти так гарно справляєшся і даєш собі раду з кожною дитиною!Вважаєш це своєю реалізацією? Добре!Я б так не змогла...В тебе все дуже добре виходить!
-Ти не хочеш мати дітей?Діти не твоє? Зате за цей весь час ти стільки всього досягла і зробила! Об'їздила пів світу! Молодець! Пишаюся тобою!
-Ти маєш дітей та працюєш? Ооо ти молодчинка! В тебе виходить це поєднувати! Ти молодець,ти з усім впораєшся!
Хіба нам так важко це зробити?
Варто пам'ятати,що просто не треба засуджувати.Треба пам'ятати,що укожної з нас своє життя,свої мрії,свої ціліКожна з нас хоче побудувати своє щасливе життя.І ніхто не має права нам вказувати як це зробити.Судити нас за наші дії,рішення,мрії ніхто не має права....ну хіба,що за Кримінальним Кодексом,але ми ж тут не про це...
Спробуйте зранку прокинутись,усміхнутися і прожити цей день без осуду.А з думками про те,що я найкраща,що в мене все вийде,що я молодець!А якщо щось не зразу виходить,то біс із ним! Спробую ще раз! І в мене обов'язково все вийде! Я проживу це життя як я хочу і буду щаслива! Бо це мій Вибір.Я буду щасливою!