Мій друг розповів історію, яку пeрeказую дослівно:
«У 1994 році міським головою Коломиї громада обрала Ігора Довганюка. У перший робочий день до нього зателефонував невідомий і сказав, що троє коломийських жидів (він назвав відомі прізвища) хочуть з ним зустрітися. Вони прийшли до нього додому, він приготував каву. Потім один із жидів сказав: «Ми хочемо, щоб було добре вам, і щоб було добре нам. Ми пропонуємо, щоб ви погоджували з нами усі проекти рішень міської ради». Ігор Довганюк їм відмовив, жиди попрощалися і пішли».
Я люблю євреїв. Не уявляю своєї бібліотеки без Шмуель Агнона, Ісаака Зінгера, Франца Кафки, Ігора Губeрмана, «Совісті проти насильства» Стeфана Цвeйга. Мій український моральний авторитет Семен Глузман, мій дід Федір, який загинув у Польщі, у 1942-му врятував єврея.
Але Ігор Довганюк видав спогади, у яких про цю історію чомусь забув.