Жертва
Глибоко копнути
Час все лікує. Кажу собі я завжди.Так,саме час. Проходять часи,дні місяці,роки,і все стане на свої місця. Рани заживуть, сльози висохнуть,а серце буде готове відкритися людині,яка буде тобі личити по душі.
Знаєте,що я зрозуміла?
Самотність - це не відсутність партнера/партнерки в твоєму житті .Це відсутність любові до себе.Так,саме до себе. Якщо перш за все себе не ціниш,ніхто не заповне твою пустоту в серці.І знаєте що?Саме сьогодні,я зрозуміла, що вилікувати ранене серце не так і просто. Мало буде прочитати пару книг по психології,прослухати десятки лекцій,та вивчити на пам'ять пару правил ,які допомагають дивитись на світ не через рожеві. Треба перш за все будувати себе з середини,випустити ту грудку болі, яку я закопала дуже далеко,щоб ніхто не доторкнувся. Інакше цей вулкан,який закупорюєш самотужки,може вибухнути,і зрозумієш,що та біль нікуди не ділася.
Відпустити,як легко сказано,чи не так?
На ділі,це важка і довготривала праця над собою,над самооцінкою.
Якщо хтось з вас читаючих розуміє все ж таки про що я пишу,про яку біль.Хто проживав ту невротичну любов.
Відредаговано: 20.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
