Він був такий рідний,теплий,близький.Високий,гарний хлопець,з добрими очима.Трішки скупий на емоції, однак такий мужній та стриманий.Мені здавалося,я розумію його навіть без слів.Бачила в очах іскру,любов. Здається це воно,саме те,про що співається в пісні, про що я мріяла.Мій коханий. Наче й знаю його все життя.
Я відчувала себе коханою,і віддавала всю себе йому.
Це й була моя помилка.Намалювала собі картину,і почала в неї вірити.
А в людини були свої розуміння.За якийсь час.Наші стосунки настав крах.Війна,відстань.Хоч і зустрічались час від часу.Однак, це я закохана з головою,і раділа навіть таким рідким зустрічам,була готова чекати скільки потрібно.У хлопця почуття до мене охолонули ,і він готовий покінчити з стосунками,які йому не потрібні.
Ну і все, серце розбите, здоровий глузд вийшов з чату. Ненависть до себе.Недовіра до всіх хлопців.Нічого хорошого точно не чекаю.
Депресія.Звільнення з роботи. Самотність.
Відредаговано: 20.03.2026