Трохи згодом,вже дівка..

Трохи пізніше,коли пішла працювати,це до речі ще до училища, зіткнулась з проблемою.Виявляється я не вмію спілкуватися з хлопцями,я їх боюсь.

  Невпевнена в собі дівчинка, приймає компліменти,від незнайомих хлопців,а сказати щось толкове у відповідь, продовжити бесіду не моє.Посміхнулась,покрасніла як буряк,та й на цьому все.

Звісно,що мало відсотків ,кому сподобається така закрита в собі,залякана , невпевнена в собі дівчина.Хоч вродою мене тато і нагородив,а мама модельною фігурою.

  Якось пішла я на вечір до моря,на пляж.Лежу,загораю.Дивлюсь ,іде хлопець,такий вродливий,кучерявий, чорнявий та високий.До речі дуже мені був схожий на Дан Балана.

Ну от,лягає поруч ,і наглядає за мною.Я роблю вигляд,що не звертаю уваги. Ось набрався він сміливості.Каже:

-Привіт,не підскажеш яка зараз година?

Я кажу: Привіт, зараз 17:30!

Якось продовжили ми бесіду,звісно я з переляку несла якусь пургу.

Ось я наважилася піти скупнутися в море.Він за мною.

Підплив ззаду,обійняв.Я перелякалася,завмерла.Повертаюсь, кажу:Що робиш?

Він: Нічого не кажи,просто насолоджуйся.

Бере мене за руки,ми разом повільно пірнаємо під воду.Відчула його холодні пухкі губи,його руки гладили моє тіло,а я як укопана стояла,не ворухнувшись. Це було одночасно,щось страшне та неймовірне.

Звісно вирішую я вийти з води, мені було ніяково.Було відчуття,що я покажусь йому якоюсь легкодоступною.Він мене наздогнав,ми обмінялись телефонами.І я пішла.

Іду,ноги тремтять,в голові паморочиться,посмішка не зникає,а серце начебто зараз вистрибне.

Це було перше може близьке спілкування, з хлопцем,якщо його так можна назвати.

До речі, нічого з того не вийшло.Щось в нас не склалося.