Жертва
11 років по тому..
Я була 11-річною сором'язливою дитиною,яка жадала уваги.
Як зараз пам'ятаю ,як хвалилась рідним,що у мене щось гарно вийло, чи в школі вчителі похвалили,чи гарно заплела собі коси... однак у відповідь не чула жаданого "молодець".
Батько з нами не жив,бачила я його дуже рідко,мама на емоції трошки скупа.Звісно ж я розумію що мої батьки в цьому не винні,їх так виховували,вони віддають увагу та люблять нас як вміють.
В шкільному житті,я приймала активну участь,та ж історія... Сиділа на перших партах,як садили на третю, четверту,заводила істерику.Любила робити все першою,звісно,те що в мене гарно виходило,вірш розказувати я перша,співати,читати,демонструвати.Така собі, маленька вискочка, однак я тоді так не вважала,все не розуміла,чому немає уваги з боку хлопчиків.Та й взагалі, не виходило в мене найти спільну мову з хлопцями, сварки,навіть бійки...Часто мене ображали,клички давали,пенали кидали,речі псували.Я захищала себе як могла.Батька все ж таки не вистачало..
Відредаговано: 20.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
