Особиста пухнаста катастрофа

Наступного ранку Люмі прокинулася ще до того, як перші промені сонця доторкнулися до підвіконня. Вона одразу заглянула під ліжко — і з полегшенням побачила, що Жерчик досі спав. Він сопів так голосно, що пилюка, здавалося, тремтіла під такт його дихання. Буркотун мав проспати весь день, тому часу в неї було вдосталь аби врятувати цей дім від ненажери. 

«Час діяти», — подумала вона, розлючено проводжаючи господаря на заняття, а потім починаючи прибирання. 

Спочатку Люмі тихенько зістрибнула на підлогу та взяла в зуби одну шкарпетку. Потім другу. Вона скручувала їх у клубочки своїми пухнастими лапками, немов нитки для в’язання, і тягла до спортивного рюкзака Люка, що лежав біля стільця. Він вже давно не брав його з собою, тому вона подумала, що це буде ідеальне місце для зберігання стратегічних запасів. 

Хвилина за хвилиною вона збирала їх по всьому домі.  Їй вдалося витягти навіть ті шкарпетки, що були закинуті у найтемніші закутки — за шафу, під тумбу й навіть під ковдру. Під ліжко вона зазирала кожні п’ять хвилин, боячись, що її добрий  Жерчик прокинеться раніше часу  та знову почне перетворюватися на жахливого Шкарпеткожера. Але монстр мирно спав, вдоволено сопучи, немов величезний запечений пиріжок зі шкарпетковою начинкою. До обіду рюкзак був майже повністю забитий кольоровими, смугастими, в горошок і з динозаврами клубочками. Люмі гордо облизала вуса — місія «Порятунок шафи» йшла успішно.

Коли наблизився вечір, і сонце сховалося за дахи, у двері гримнуло — Люк повернувся зі школи. Він жваво кинув портфель на диван, побіг у душ та, наспівуючи, повернувся у кімнату в одній футболці. І раптом завмер.

— Де… мої шкарпетки? — він нахилився, заглянув під ліжко, але там лише спав Жерчик, мирно маскуючись в темряві. — Не може бути! Я ж вчора… точно тут кидав!

Люк покопався в шафі — порожньо. Заглянув у кошик для прання — теж пусто. Відчай охопив хлопця, бо увечорі було тренування, а ходити в мокрих черевиках у спортзалі — не варіант. Його ж всі засміють! Обшукавши кожен куточок, в який зазвичай він ховав шкарпетки, хлопця заполонив жах. Жодного! Навіть не парного! 

І тут він згадав про свій старий спортивний рюкзак, в який колись кинув запасну парчу чистих шкарпеточок. Люк відчинив стару шафу, витягнув його та шоковано завмер. 

— Що за…? — усередині лежали десятки скручених клубочками шкарпеток. Тих самих, які Люмі так дбайливо збирала по всьому домі. — Це що, шкарпетковий дракон намагався зробити гніздо?!

Він покрутив один клубочок у руках  та відкинув назад. Люмі злякано впіймала один. Потім ще один і ще один, аж поки її господар не знайшов ту саму запасну пару. Він радісно підстрибнув на місці та злякано стрепенувся від раптового стуку у двері. 

— Люку! — пролунав мамин голос. — Тобі вже час!

— Я вже йду, мамо!… — винувато відповів хлопчик, і в паніці заштовхав весь рюкзак під ліжко, підперши  Жерчика величезною горою з делікатесів! 

Люмі мало не впала зі стільця, побачивши, як її денна праця повернулася прямо в пащу монстру. А її безсовісний господар лишень швиденько вибіг з кімнати, залишивши її наодинці з її особистою пухнастою катастрофою.