Особиста пухнаста катастрофа

Наступного ранку Люмі прокинулася ще до того, як перші промені сонця доторкнулися до підвіконня. Вона одразу заглянула під ліжко — і з полегшенням побачила, що Жерчик досі спав. Він сопів так голосно, що пилюка, здавалося, тремтіла під такт його дихання. Буркотун мав проспати весь день, тому часу в неї було вдосталь аби врятувати цей дім від ненажери. 

«Час діяти», — подумала вона, розлючено проводжаючи господаря на заняття, а потім починаючи прибирання. 

Спочатку Люмі тихенько зістрибнула на підлогу та взяла в зуби одну шкарпетку. Потім другу. Вона скручувала їх у клубочки своїми пухнастими лапками, немов нитки для в’язання, і тягла до спортивного рюкзака Люка, що лежав біля стільця. Він вже давно не брав його з собою, тому вона подумала, що це буде ідеальне місце для зберігання стратегічних запасів. 

Хвилина за хвилиною вона збирала їх по всьому домі.  Їй вдалося витягти навіть ті шкарпетки, що були закинуті у найтемніші закутки — за шафу, під тумбу й навіть під ковдру. Під ліжко вона зазирала кожні п’ять хвилин, боячись, що її добрий  Жерчик прокинеться раніше часу  і знову почне перетворюватися на жахливого Шкарпеткожера. Але монстр мирно спав, вдоволено сопучи, немов величезний запечений пиріжок зі шкарпетковою начинкою. До обіду рюкзак був майже повністю забитий кольоровими, смугастими, в горошок і з динозаврами клубочками. Люмі гордо облизала вуса — місія «Порятунок шафи» йшла успішно.

Коли наблизився вечір, і сонце сховалося за дахи, у двері гримнуло — Люк повернувся зі школи. Він жваво кинув портфель на диван, побіг у душ і, наспівуючи, повернувся у кімнату в одній футболці. І раптом завмер.

— Де… мої шкарпетки? — він нахилився, заглянув під ліжко, але там лише спав Жерчик, мирно маскуючись в темряві. — Не може бути! Я ж вчора… точно тут кидав!

Люк покопався в шафі — порожньо. Заглянув у кошик для прання — теж пусто. Відчай охопив хлопця, бо увечорі було тренування, а ходити в мокрих черевиках у спортзалі — не варіант. Його ж всі засміють! Обшукавши кожен куточок, в який зазвичай він ховав шкарпетки, хлопця заполонив жах. Жодного! Навіть не парного! 

І тут він згадав про свій старий спортивний рюкзак, в який колись кинув запасну парчу чистих шкарпеточок. Люк відчинив стару шафу, витягну його та шоковано завмер. 

— Що за…? — усередині лежали десятки скручених клубочками шкарпеток. Тих самих, які Люмі так дбайливо збирала по всьому домі. — Це що, шкарпетковий дракон намагався зробити гніздо?!

Він покрутив один клубочок в руках  та відкинув назад. Люмі злякано впіймала один. Потім ще один і ще один, аж поки її господар не знайшов ту саму запасну пару. Він радісно підстрибнув на місці та злякано стрепенувся від раптового стуку у двері. 

— Люку! — пролунав мамин голос. — Тобі вже час!

— Я вже йду, мамо!… — винувато відповів хлопчик, і в паніці заштовхав весь рюкзак під ліжко, підперши  Жерчика величезною горою з делікатесів! 

Люмі мало не впала зі стільця, побачивши, як її денна праця повернулася прямо в пащу монстру. А її безсовісний господар лишень швиденько вибіг з кімнати, залишивши її наодинці з її особистою пухнастою катастрофою.