Глава 18

АРТЕМІЯ.

Хоч я почуваюся втомленою, але за вечерею, стараюся піклуватися про свого хворого. Адже перед очима ще й досі стоїть той момент як він просив у мене їсти. Але Дамір їсть повільно і без особливого апетиту.

Після вечері Олексій звертається до тітки.

— Клементино, люба, де б ми могли поговорити у чотирьох, аби нас ніхто не чув.

Тітка зиркає на мене та несміло відповідає.

— Думаю у кабінеті.

— То ходімо туди. Є розмова. — ми переглянувшись з тіткою йдемо до кабінету. Мені вже цікаво про, що буде розмова аж спати перехотілося.

Олексій Іванович зачиняє двері, а Дамір оглянувшись за мною цікавиться.

— Артеміє, можна я присяду за комп’ютер?

Я лише згідно киваю головою та йду до тітки, присівши поруч на диван.

Олексій Іванович пильно зникає на Даміра й покликали чоловіка уточнює.

— Сподіваюся, ти не проти, хлопче, якщо я все розповім цим чарівним дівчатам?

— Ні. — лиш на мить відривається від монітора Дамір.

Я ж пильно дивлюся на досить красивого та впевненого в собі атлета. Навіть пропустила те, що сказав залицяльник тітки. Лише коли Дамір глянув на мене, тоді я припинила розглядати його, перевівши погляд на Олексія.

— Отож, мої любі красуні, — Дамір потрапив у складну ситуацію. Цей хлопчина дуже хороший, але його доля склалася не найкраще.

— Олексію, але щоб допомогти Даміру, ми повинні знати, що робити, і як діяти... — розгублено кидає тітка.

Я помічаю як одразу напружується Дамір. Напевно він не хоче нічого розповідати, адже на мене он як кидався в лікарні.

— Даміре, у двох словах... — просить Олексій.

Привабливий красень зітхає. Я помічаю як на його обличчі виступають жовна. Напевно йому важко говорити. Десь я його розумію, бо нізащо б не хотіла опинитися на його місці.

Дамір повертається з кріслом до нас. Його погляд здається холодним та невидючим, а голос звучить низько.

— В тім, що я опинився у такій ситуації, винен я сам. Я кохав свою дружину шалено... Здається, так життя не люблять, як я кохав її. Як побачив Ксенію у свої двадцять два, то весь світ для мене припинив існувати. А вона лише сміялася з мене. Два роки до себе близько не підпускала. А потім раптом дала надію, а ще через трохи навіть погодилася вийти за мене заміж, але при умові... — Дамір замовкає, та його ніхто не підганяє. Всі чемно чекаємо продовження. Витримавши чималу паузу чоловік продовжує. — Ксенія заявила, якщо я вже так палко кохаю її, то повинен підписати шлюбну угоду у якій буде лише одна єдина умова. — У разі моєї зради у шлюбі, всі мої активи, рухоме та не рухоме майно перейде їй, а я залишуся ні з чим. — чоловік зітхає. — Я ж засліплений палкими почуттями погодився. І от одного з ранків, понад рік тому я прокинуся у ліжку з найкращою подругою своєї дружини. Саме тоді почалося пекло у моєму житті. А два тижні тому я програв суд, хоча мій адвокат давав всі гарантії того, що я буду у виграші. — Все б нічого, але три дні тому, моя колишня виставила весь мій бізнес на продажу. Тепер я маю привід вважати, що тут щось не чисто. Хочу нагадати, що Ксенія із заможної родини, і звісно мій бізнес їй даром не здався. — чоловік витримує іще одну не коротку паузу, а по ній додає. — Я тільки второпати не можу, як міг зрадити їй. Вже стільки часу минуло, а я все ніяк не можу згадати жодних деталей. Якби я був з іншою жінкою, то мав би пам’ятати хоч щось...

Дамір замовкає, а Олексій невдоволено похитавши головою напружено заявляє.

— Дурницю ти зробив, Даміре, підписавши таку шлюбну угоду.

— Та знаю я, Олексію Івановичу, але зрозумів це надто пізно. Через цю угоду втратив зв’язок з рідними, на все пішов заради... — він шумно видихає, і піднявшись з крісла йде до вікна за яким уже темніє. Зупинившись до нас спиною Дамір здавлено заявляє. — Я б купив свій бізнес у дружини, але в мене ні копійки за душею...

— Отже потрібно зробити так щоб твоя дружина не змогла продати твій бізнес. — впевнено заявляє Олексій.

— То може підкажете як це зробити? Адже у Ксенії все законно?!! — обертається до нас обличчям підкачаний красень.

— Тут потрібно подумати, — заклопотано тре бороду Олексій.

— Та, що тут думати, — несподівано для себе кидаю я. — Хакнути систему компанії Даміра та й по всьому. Я ж переконана, що Дамір пам’ятає всі паролі для входу. А якщо зробити компанію банкрутом, то тоді її ніхто не купить. І Ксенія буде змушена зняти компанію з продажів.

Дамір дивиться на мене великими очима, а от Олексій на емоціях вигукує.

— Мала, та ти геній!

— Олексію Івановичу, але ж це не так просто... — спантеличено з досить серйозним обличчям заявляє Дамір.

— Хлопче, простіше цього більше нічого бути не може. — чоловік тягнеться до телефона і когось набирає. — Не хвилюйся, малий, зараз все буде. Вже на ранок компанія твоєї дружини стане повним банкрутом.

— Але ж це підсудна справа... Ніхто не схоче братися за таке. — все ще з недовірою кидає Дамір.

Залицяльник тітки лише з посмішкою дивиться на нього.

— Даміре, ти їй Богу мов дитина... — чоловік прикладає телефон до вуха та додає. — В цьому світі все можливо, було б бажання та зв’язки.

Вже за кілька секунд Олексій спілкується з кимось англійською. Я наче добре знаю цю мову, але второпати про, що він говорить не можу. Схоже він користується якимись шифрами.

— Ой, щось мені страшно... — розгублено зізнається Клементина.

Беруся заспокоювати тітку, адже не хочу аби вона нервувала. Я ж сама переконана, що Олексій добре знає, що робить.