1

Я за своєю невгамовною натурою – великий баламут та шибеник. Відколи себе пам'ятаю завше полюбляв жартувати, сміятись, веселитись. Дотепні анекдоти, цікаві бувальщини й кумедні історії стали моїми постійними та вірними супутники. А життєрадісна вдача неодноразово надихала на такі оригінальні розіграші, шалені пустощі й неповторні розваги з яких потім, без перебільшення, реготало все село. За ці якості безтурботного веселуна в товаристві друзів віддавна вже вважаюсь «душею компанії».

Прете одного разу і я, неждано-негадано, став об'єктом великого розіграшу. І пожартувала наді мною, як це не дивно, сама, пані Доля. Трапилася ця історія влітку цього року. В той незабутній літній вечір я трохи занудьгував у сільському клубі.  На сцені йшла репетиція  самодіяльного драмгуртка у якому я брав активну участь. До мого виходу було ще довгенько і щоб розвіятись я затіяв розмову з однією із актрис  на ім’я Наталка, що теж терпляче чекала за кулісами своєї черги.

– Як справи? – задав я невинне запитання і не підозрюючи про подальші наслідки цієї своєї ініціативи.

– Нормально, – коротко кинула односельчанка зі здивуванням зиркнувши в мою сторону. Була вона дещо старшою за мене і напевне не мала   ніякісінького   бажання   продовжувати ці банальні теревені. Проте нестримне чортеня розважитися пустою балаканиною уже про кинулося в душі, тож приязно посміхнувшись я продовжив:

– А ти гарно сьогодні виглядаєш.

– Дякую, – тихо промовила Наталка і як мені здалося трішки зашарілася.

Вона дійсно була симпатичною жіночкою. У зовнішності Наталки дивовижним чином поєдналася цвітуча спокуса зрілої панянки й зваблива наївність юної панночки. сапфірово-сині очі, по-хлопчачому коротке каштанове волосся і пухкі рум'яні щічки лише підкреслювали цю гармонію. А м'який, паче у кішки голос, додавав до цього образу неабияку дещицю таємничості та загадковості.

Але з том вечір я, чесно кажучи, мало звертав увагу на вигляд своєї співрозмовниці. Мені було просто нудно і хотілось хоч з кимсь поспілкуватися. Тож не дивлячись на те, що ми були ледь знайомі я завів бесіду з жінкою Ніскільки не бентежачись почав розповідати Наталі останні сільські новини, щедро пересипляючи свої слова смішними анекдотами та невинними компліментами.

Жінка спершу зачудовано споглядала в мою сторону, проте доволі швидко й сама приєдналась до розмови. До кінця репетиції ми вже гомоніли мов давні й добрі друзі. А зважаючи на те, що час був достатньо пізній я не відмовив собі в задоволенні провести Наталку додому. Прощаючись жартома пообіцяв їй, що на наступну репетицію зайду за нею.

Звісно свою обіцянку я не виконав. Та на репетиції все ж підійшов до жінки і буденним тоном промовив;

– Вибач, я не встиг за тобою зайти. Справ дома було багато,

– Та нічого, – ледь чутно відповіла жінка і. я чомусь відчув себе винним.

Щоб загладити свій вчинок я цілий вечір не відходив від Наталі сповна використовуючи весь свій хист до веселощів. Врешті-решт наслухавшись моїх дотепних історій вона сміялась мов мала дитина, а я отримав зауваження від режисера, який справедливо сказавши, що ми ставимо драматичну п’єсу, а не комедію.

Після репетиції я знову провів жінку додому і уже біля її хвіртки почув:

– Володя, дякую тобі за чудовий вечір. Я давно вже так гарно не веселилася,

Наступні кілька тижнів пролетіли за одним і тим же сценарієм. Практично щовечора я поспішав на збір нашого драмгуртка, По дорозі до клубу, за звичкою, заходив за Наталею, на репетиціях ми зазвичай старалися триматися разом, в буденних розмовах коротаючи вільний від виступів час. Потім я за традицією проводив її додому.

Однак все хороше рано чи пізно та має свій кінець. Незабаром настав час прем’єри після якої мої зустрічі з Наталкою мали припинитися. Думки про це чомусь сильно турбували мене. Якась дивний неспокій нерідко виникав у моїй душі від усвідомлення того, що я вже напевне не скоро ночую її чистий сміх схожий на передзвін кришталю, й не побачу того веселого блиску в жіночих очах, що завжди спалахував коли я розповідав свою чергову байку.

Вистава нашій самодіяльній трупі вдалась на славу і зібрала чимало оплесків глядачів-односельчан. Після виступу директор й художній керівник клубу влаштували акторам невеличку святкову вечірку. Потім розпочалася звичайна дискотека, на якій жінка завдяки моїм  вмовлянням  погодилась залишитися.

Ясна річ, що при першому ж повільному танці я витягнув Наталку на середину танцмайданчика. Ніжно пригорнувши гаряче тіло партнерки до себе, вдихаючи духмяно-липовий аромат жіночого волосся несподівано відчув як серце моє починає стукотіти все більше й більше піддавшись нездоланному впливу пристрасті та бажання. 1 вже не тямлячи, що роблю я жартівливо запропонував їй:

– Наталко, давай будемо зустрічатися.

Жінка здригнулась від цих слів, уважно глянула мені у вічі й тихо промовила:

– Володя, ти думаєш, що говориш?

– А, що тут такого? – не вгамовувався я. – Ти мені дуже подобаєшся і я б не проти поглибити наші відносини.

– Я заміжня жінка й до того ж маю дитину.

Це була істинна правда. Наталка дійсно була, заміжньою. Проте її сімейне життя не склалося. Чоловік жінки, дрібний місцевий бізнесмен, був великим гультяєм та бабієм. Натерпівшись від нього чималого приниження й безлічі образ Наталка врешті-решт забрала, маленьку доньку й повернулася в дім своїх батьків.  Наскільки я знав офіційно вони не були розлученими, проте ніяких близьких стосунків давно вже не підтримувала.