11

Амор обійняв Каріну, ніжно гладячи її волосся і щось шепотів. 

Жоєн С'юз сидів, співчутливо дивлячись на дівчину-Звіра, ненависті до Каріни в ньому більше не було. Так, вона Звір, який убив його єдину дочку, але чи була вона в цьому винувата? Справжній винуватець зараз сидів у своїй оселі і насолоджувався життям. Жоєн не міг змусити себе знову відчувати ненависть до цієї, покараної долею, дівчини. 

Аліель відкрито ридала.

Чужі спогади боляче вдарили по всіх.

- Я не зможу закінчити контракт. - Вимовила Віррая. - Каріні і так сильно дісталося.

- Я теж. – відповіла Катріна.

- Значить розриватимемо.

Віррая дістала книгу і поклала її на стіл. Але розірвати контракт не встигла. Жоєн простяг руку, і сказав:

- Контракт виконано. Претензій не маю. – Книга спалахнула, зафіксувавши виконання контракту. - Що тепер робити з нашим градоправителем?

- Нічого. - Відповіла йому блондинка з фіолетовими очима. – Магосервер мисливців проаналізував наш контракт і вже надіслав офіційний звіт його величності Лену ІІІ Мудрому. Я впевнена, що над ранок до пана Ле Онейра навідються в гості королівські гвардійці. Так просто король цю справу не залишить...

Жоєн хотів відповісти, що йому б хотілося у це повірити, але, у тиші почувсятихий шепіт Карини:

- Коханий, прошу тебе, адже я більше не можу так… Я надто багато лиха принесла людям...

- Добре, кохана, - відповів Амор, - тільки заради тебе, я зроблю те, про що ти просиш.

Він ніжно поцілував свою кохану, а потім вихопив кинджал і з силою увігнав його в серце Каріни.

- Дякую. - Встигла вимовити вона, перш ніж померти. 

Тепер Володар міг спати спокійно. Звір більше ніколи не вийде на полювання.

Амор обережно поклав мертву дівчину на ліжко, розправив брудне, сплутане волосся, витер сльози, що набігли на очі, і, кудись пішов…

***

23 травня.

Віррая помилилася лише в одному, до будинку градоправителя прибула не тільки королівська гвардія, а й сам король. Двері до будинку були відчинені. Ніхто не чинив опір. Та й не було кому.

На підлозі, в калюжі власної крові, лежало понівечене тіло пана ле Онейра. Неподалік лежала відрублена голова.

Пройшовши до підвалу, король побачив стелажі, на яких лежали різноманітні знаряддя тортур. Посеред підвалу стоїть клітка, а в ній на купі брудної соломи сидить чоловік.

Він тримає на руках маленьке, біле іграшкове ведмежа, і гойдаж його, немов рідну дитину. Він щось говорить ведмежаткові, а по його щоках течуть сльози...

Це була людина, яка втратила найцінніше – сенс власного життя. Це була людина, якій більше не було чого жити...