РОЗДІЛ 9

АННА.

Вранці я прокинулася в такому стані, як вижатий лимон ще й, після мясорубки. Снідати зовсім не хотілося, навіть нічого в горло не лізло, тому обмежилася лише кавою, настрою взагалі не було, чому не зрозуміло, потім зібралася і пішла на роботу.  

В дорозі до роботи у мене було таке дивне відчуття що за мною хтось слідкує, відразу озирнулася - нікого, може просто параноя після того вечора, хоча мені навіть кошмари не снились, короче все годі про це. 

Коли була на роботі зробила каву і пішла писати останню статтю з рекламою салону краси. І тут до мене прийшла Марго:

• Привіт Аню
• Привіт Марно що сталося?
• Шеф кличе
• Що сталося?
• Не знаю але сказав щоб ти швидко прийшла 
• В нього хтось є?
• Ні, а що?
• Та, так просто питаю
• Ну гаразд, я пішла а ти давай до нього 
• Гаразд іду 

     вона пішла, а я зачинила кришку ноута, а я взяла блокнот телефон і пішла. Коли зайшла і справді він був один, і я відразу сказала:

• кликали?
• а Анна, ну нарешті, так заходь
• Що сталося Віктор Іванович?
• Є для тебе робота 
• Яка?
• Треба щоб ти написала інтерв'ю про одну людину 
• Про кого?
• Ось адреса їдь там все дізнаєшся 
• Не поїду поки не знатиму до кого 
• Він попросив бути інкогніто поки ти не приїдеш 
• А якщо я буду проти?
• Він за це заплатить добре 
• Мене це не хвилює
• А мене хвилює! Тому збирайся і їдь, я твій начальник і це наказ!
• Гаразд!

    я встала і як фурія вилетіла з кабінету грюкнувши дверима, взяла речі ту чортову адресу і пішла. Викликала таксі, сказала адресу і ми поїхали. Через двадцять хвилин були там. Ну що сказати нічого цікавого, такий  як і всі по вулиці Будинок великий, двоповерховий, хтось багатий живе, це не дивно. Великий паркан щоб менше хто що бачив, думаю і охорона є. 

    Я вийшла з таксі, оплатила. Підійшла до воріт позвонила в дзвінок, через 5 хвилин мені відчинив чоловік в чорному думаю таки охорона.

• Ви з редакції?
• Так, а звідки Ви знали що я приїду?
• Нас попередили

     От Віктор Іванович, за гроші продасть кого завгодно, навіть повідомив що я скоро буду, ну що ж назад дороги немає.

• То мене пропустять?
• Так звісно
• чи буде ще й обшук
• ні, це зайве
• гразд
• ідіть зі мною
• Ага 

    Вели мене туди наче під конвоєм злочинця, мене аж трясло від страху, ледь ногами шла, зайшли в будинок і там мене відвели до кабінету перед дверима він сказав:

• Далі Вам туди
• Що ось так можу зайти?
• Так на вас чекають 
• Ну гаразд 

     він пішов а я зайшла, там було тихо він стояв біля вікна напевно стежив за встиг, я зачинила двері підійшла ближче, він розвернувся і тут я застигла на місці, коли побачила хто це був і його голос:

• Здрастуй Анно
• Ви???
• Сідай 
• Але..
• Сідай 
• От хамло - сказала я і сіла, і сказала 
• То чого Ви від мене хочете Дмитро Олександрович?
• Поговорити 
• Про що? Я не думаю що інтерв'ю це реальний привід
• Ти права 
• То чого Вам треба?
• Поговорити 
• Про що? Якщо про клуб то я нікому нічого не говорила і не буду 
• Гаразд, я тобі вірю 
• То якщо це все тоді піду 
• Зачекай
• Ну навіщо це все?
• Я не знаю, але я я весь час про тебе думаю і нічого з цим зробити не можу

так я була в шоці, але мені було не до цього тому сказала:

• Це твої проблеми, а мені час
• Ні, не йди 

     Але я не слухала піднялася і вже хотіла йти як тут мені на очі потрапила фотографія, яка стояла на стінці, я підійшла розглянула її там були три чоловіки, всі різного віку, але чомусь один із них був мені знайомий, звідки поки не знала, і не знаючи чому запитала:

• Хто це?? 

він підійшов до мене, взяв фотографію, і тихо відповів:

• На ній найстарший мій брат, потім мій друг і я, цій фотографії більше десяти років 
• Вони теж тут живуть? - я мала це знати 
• Ні, брата вбили п'ять років тому, а друг загинув три роки тому накрило лавиною коли катався в горах 
• Співчуваю 
• Та все добре, а чому запитала?

   коли він отак був поруч мене перехоплює дихання немов не вистачає повітря,  серце билося як скажете, щось прямо дивне зі мною було, але через силу відповіла:

• Мені здалося що я могла їх десь бачити 
• Це виключено 
• Ну гаразд..

   і тут немов блискавка промайнула перед очима спогади з дитинства, з того дня. Я звичайно обличчя їх ще тоді погано запам'ятала, але ЦЕ обличчя я згадала

• Це був точно він 
• Ти про що?
• Та не важливо 
• Якщо ти щось знаєш то кажи 
• Ні ні нічого