РОЗДІЛ 7

АННА. 

Час летів так невгамовно, що я навіть не встигла помічати. І от нарешті я дописала ту статтю, і віддала її в друк, тепер можна спокійно розслабитися і продовжити своє розслідування. І почати я планую з самого головного а саме з походу в той клуб на костюмовану вечірку. Правда ще не вирішила який костюм одягнути, виділятися не хочу, але і з інтер'єром теж не хочу зливатися. Тому нехай буде відьма в чорному. І от настав той день, я була готова і пішла туди. Вхід і правда був вільний, зайшла спокійно, народу було купа, шумно, гучна музика, темне освітлення, страшні декорації, і як не дивно вже всі на підписку, це добре значить щось точно знайде хтось бовкне. Я ходила біля всіх, слухала, але нічого цікавого не знайшла. Тому вирішила пошукати вбиральню, але почула якісь звуки, типу крики, ну я і пішла туди, і побачила непритомну дівчину і чоловік який кусає її за шию немов змія свою жертву, я була в шоці як не закричала від цього, швидко зачинила двері як вони були і вирішила швидко тікати. Але наткнулася на чиїсь широкі плечі, підняла голову офігіла:

• Анна?
• Дмитро Олександрович?
• Можна просто Дмитро 
• Гаразд 
• Що ти тут робиш?
• Тут чи на вечірці?
• Тут
• Шукала вбиральню
• Ну вона трохи в іншому місці 
• Я так і зрозуміла коли її не знайшла
• Вона далі по коридору 
• Гаразд, дякую, я краще піду 
• Але…

    і я швидко пішла, в іншу сторону, в зал там людно і мені буде спокійніше, особливо після побаченого. Оце так сходила. В залі в кутку я побачила таку ж саму картину, а головне на це ніхто не звертав уваги немов це фігня, типу вони лише цілувалися, короче походу це все бачила лише я. Викликати поліцію було не варіант, мені не повірять, що ж робити, і тут мені пришла одна ідея, як у фільмах показують, загорілася лампочка. А вирішила я ось що, знайти сигналізацію і включити її, щоб всі розбіглися і врятувати всіх тих хто має стати жертвою, я ж не знаю скільки тут тих монстрів пьющих кров, хоча думаю правильно їх називати вампірами, так в історії їх називали, я скільки цих історій перечитала поки навчалася.  Так все годі тут спогадами розкидатися, час працювати. Я до виходу там знайшла кнопку, натиснула її і тікати звідси. На вулиці біля машин побачила Дмитра з тим що був у тій кімнаті вони розмовляти буде напружено, хотілося почути це все, але вирішила не робити цього, хто його знає що тоді буде зі мною. Тому пішла в бік вулиці, але почула звуки кроків що наближалися, а потім голос:

• Анно!

обернулася а це був Дмитро:

• Що? - відповіла я
• Сподіваюся Вам все сподобалось в клубі?
• Типу Того 

хоча я сподівалася що він побіжить вирішувати проблему з сигналізацією

• Дякую за статтю, вийшло гарно 
• Це моя робота, нічого особливого
• Можливо але все одно

я його трохи боялася тому вирішила краще послати до біса і тікати 

• Мені пора, тому бувай і гарного вечора 
• Давай підвезу ?
• Ні дякую, я на таксі 
• Я наполягаю!
• А мені плювати, я сказала НІ, тому бувай 

      і тут я побачила що біля іншої машини стояли двоє і якось дивно на нас дивилися, і замість слів схопив мене за руку і силою покрову до машини, відчинив двері і сказав:

• Хутко сідай!
• Але чому?
• Так треба 
• Та що коїться?!
• Сідай розмови потім 
• А якщо не хочу?
• А жити хочеш?
• Хочу
• Тоді сідай!
• Гаразд 

     Ненавижу коли зі мною так грубо, а головне так дивно. Він швидко завів мотор і рушив. Повіз не в сторону мого будинку а в іншу сторону. Приїхали в парк, доречі той самий а якому остання жертва була. Я на нього глянула і сказала:

• Чому сюди?
• Тут тихо і спокійно 
• Ага а ще безлюдно і темно 
• Ти боїшся?
• Тебе? так, звідки мені знати що ти мені можеш зробити 
• Нічого, навіть пальцем не доторкнуся
• Та ну?
• Чесно 

це звичайно було дивно, але хочу скоріше зняти що він хоче а потім додому, і пров се це нафіг забути,хоча не впевнена що зможу, тому сказала:  

• То чого ти хочеш?
• Те що ти сьогодні бачила..
• А з чого ти вирішив що щось бачила?
• Твоя поведінка тебе видала 
• Я вела себе як завжди 
• Ні 
• Слухай я про це нікому не скажу, можеш не хвилюватися 
• Я знаю 
• Тоді що ще?
• Скажи тебе там не бачили?
• Ні
• Що ж сподіваюся, але будь обережна, і якщо що, відразу звони
• Ага, це все?
• Так
• Тоді відвези мене додому, я втомилася 
• Гаразд 

    далі я сказала адресу і ми поїхали. Коли були на місці я просто вийшла нічого не сказавши, і пішла до себе, а він поїхав.