РОЗДІЛ 6

АННА.

Маша поїхала, а я знову залишилася одна. Перше замовлення на статтю я нарешті закінчила і здала на друк, залишилася лише та де про супермаркет. Ну от не могла  я змусити себе сісти  і дописати її, ну от навіть вищі сили і ті мене відтягували від неї причому навмисно. Ну що ж робити, вирішила сходити в той супермаркет, так сказати прогулятися, провітрити голову, ну і може щось нове почую, заодно щось солодке собі візьму. 

 І от доходячи до супермаркету з правого боку я помітила  як за будинок  пішло чоловік троє, може четверо, здалеку було точно сказати важко.. Ну от завжди знала що моя допитливість колись мені боком вилізе, і я тут немов ноги самі мене туди понесли. Обернулася впевнилась що нікого ніде не має, і що мене ніхто не помітить,  пішла прямо туди, а саму аж трясло від страху, але цікавість  і адреналін гасили все.

Коли підійшла, побачила хід в підвал, а це вже дивно, хоча може це типу склад в них. Ну що робити якщо я вже тут, то тихенько одним глазком гляну і потім зникну. І я тихенько спустилася туди, а там побачила таке від чого волосся дибки стало. Там була підпільна лабораторія, і купа пакунків крові. Невже тут хтось кров здає? але навіщо?  щось тут дивне  твориться, про всяк випадок  я це все сфотографувала,  і пішла далі, там була інша кімната, де  були люди, під'єднані до апаратів здачі крові, а біля них крутилися типу медсестри, ну не схоже щоб їх хтось змушував, на це хіба що вони за це плату отримали, це я теж сфотографувала, далі була ще кімната, ну це була явно кімната для збереження, тому що було купа холодильників, і здогадувалася з чим. Далі кімнат не було, тому я вирішила на сьогодні досить, не хочу щоб мене хтось помітив, і пустив на донора крові примусово і до смерті, тому тихенько пішла звідти, але по дорозі назад біля столу помітила якийсь шматок паперу, підняла, а це була реклама про костюмовану вечірку до хелловіну в клубі “КРИВАВА ДАМА”, вхід вільний. 

Може хтось із тих людей це загубив, або тут був ще хтось, це вже не важливо, цей лист беру з собою, раптом стане у пригоді і бігом звідси. 

Зашла в супермаркет, там як зазвичай в цей час було людно, нічого підозрілого, тому взяла що хотіла і додому, обмірковувати те що побачила. 

Вдома за закритими дверима на всі замки, я ще раз передивилися фото, ну це реально дивно, під таким закладом і проводити таке, цікаво власник знає? чи може він з ними заодно? ні ну тут капець повний. Ну от знала я що не може все тут бути так просто і без проблем, так треба про власника ще покопати трохи. Ну що ж яка кажуть гугл на допомогу.  І тому я вбила в строці пошуку - Дмитро Олександрович СІРКО - директор будівельного супермаркету - “Твердий Дуб”. Вибило купа статей, але нічого цікавого. Ні дружини, ні дітей, ні рідних. Оселився в моєму рідному  місті 13 років тому, птмі після того випадку в лісі, зник з поля зору. Доречі після нього було ще випадків пять таких, про які я читала через пресу ну  і чула що батьки говорили. А в цьому місті він 5 років, ну якраз стільки ж і цьому супермаркету, який доречі рік тому розширили, і він став на половину будівельний на іншу половину продуктовий, а що зручно, скупив будівельні матеріали і відразу взяв продуктів. І що дивно статей в кримінальній хроніці про подібні випадки з мого дитинства я  тут не знайшла. Вирішила ще пошукати інформацію про цей клуб, і що ви думаєте  я знайшла? що співвласником цього клубу є наш герой Дмитро Сірко, ой як цікаво, це вже починає переходити у якийсь детективний серіал. Ну от навіщо я у все це вплутуюся? мене як муху на мед тягне на такі історії, а потім купа проблем, а головне нічого з собою зробити  не можу. Значить так ця вечірка у п'ятницю, значить туди і піду, але до цього часу треба статтю закінчити, щоб вже з цим типом розібратися, а потім спокійно розслідувати справу з клубом, і підпільною лабораторією. Далі я виключила ноутбук, світло, і спокійно лягла спати, але яке там спокійно всю ніч мені снилися, жахи, з вампірами, кровью, повнею, короче типічний фільм жахів. 

ДМИТРО,

Я сидів в своєму кабінеті, коли до мене прийшов мій помічник Олег.

• привіт - сказав я 
• привіт Діма
• що сталося? - запитав я 
• та наче, ні все йде по плану - відповів Олег, сідаючи за стіл навпроти мене
• це добре
• як там справи із статтею?
• ще не готова по словам директора 
• слухай щось це довг якось, ти впевнений що вона її напише? може треба було іншу дівчину взяти, чи взагалі іншу редакцію знайти
• ні мене і  ця влаштовує!
• слухай навіщо тобі ця дівчина?
•  з чого ти взяв що річ в дівчині?
• я тебе добре знаю
• ну якщо знаєш і розумієш то чому питаєш?
• хочу знати причину
• повір причина є
• і ти не скажеш?
•  поки ні
• гаразд
• це все?
• так
• ну тоді можеш йти
• а ти ?
• в мене ще є справи 
• гаразд тоді бувай
•  бувай

І Олег пішов залишивши мене самого. Так я мав плани на Анну, але ніхто не мав про них знати, інакше дівчина буде в небезпеці. Тому поки лише спостереження  і на відстані.  Плюс ще чекає підготовка до тої вечірки, де як завжди буде купа пьяных людей які трохи втратять крові. Тому зараз робота і нічого крім неї.