ГЛАВА 4

 ДМИТРО.

   Після того як дівчина пішла, її керівник сказав:

• Можете не хвилюватися, я в неї вірю, вона справиться, вона здатна 
• Я знаю тому і обрав її
• Чудово, тобі все буде якнайкраще
• Сподіваюся 
• Гаразд мені час
• Як скажете
• Я тоді Вас проведу 
• Не треба я сам знайду вихід
• Як скажете 
• Тоді до побачення 
• До побачення Дмитро Олександрович 

    далі я встав і пішов, на вихід, але перед цим вирішив зайти до Анни.

    АННА.

   Я сиділа в себе і переварювала це все як до мене знову прийшов цей тип. І я вирішила сказати:

• Знову Ви?
• Так
• Що ще?
• Дякую що допоможеш 
• Типу в мене питали, чи я хочу 
• Я розумію, і мене жаль, але я правда хотів щоб це була саме ти
• Але чому я?
• Мені сподобалося як ти пишеш 
• Ви правда читали мої статті?
• Так, всі 
• Хм.. ну гаразд, тоді що конкретно Ви хочете щоб я написала?
• Все на твій вибір, можеш прийти все оглянути особисто ну там що і як, поговорити із співробітниками і тоді все вирішити як і про що написати
• Гаразд, а коли?
• Коли захочеш, я всіх попереджу
• Добре 
• Тоді до побачення Анна
• До побачення Дмитро Олександрович

    і він пішов. Ну нарешті, тиша і спокій, хоча який до біса спокій коли тут таке. Так спочатку кава, потім прочитаю що в інтернеті пишуть, так сказати перше враження, а потім треба вирішити коли туди зайти спочатку тихо послухати що і хто каже, а лише тоді вже прийду як та про кого він попередив. Ну все от і вирішили. 

   Далі була кава і працювати. Потім додому і відпочинок. Вдома ще почитала, на форумах і в соціальних мережах, але всі задоволені сервісом і товаром, нічого скандального не знайшла. Ну гаразд значить модна і правда написати щось хороше. Тому треба зробити пару фото, тоді все піду пройдуся зроблю фото фасаду і всередині. І я так і зробила. Фото наробила так щоб ніхто не бачив, клієнти були задоволені, персонал ввічливий, товару багато, всього вистачає, я б сказала що щось дуже ідеально. Ну гаразд на сьогодні досить. Зайду в супермаркет куплю собі щось солодке і додому.

В супермаркеті я взяла пару шоколадок, морозиво, ще чай та каву бо закінчилася і відразу додому. Було темно, тихо світили фонарі, на вулиці нікого, але за квартал після магазину що почула який шурхіт. Спочатку думала здалося, потім зрозуміла що ні, обернулася а там за мною хтось йшов. Я навіть злякалася але він йшов далі, і тут на пішохідному переході він мене наздогнав, я хотіла швидко піти як з тієї машини що зупинилася у вікні показалася знайома фігура, і він сказав:

• Анна?
• Дмитро Олександрович?

і цей типи що був біля мене швидко пішов і зник з горизонту, ну слава богу, як не дивно але цього разу я рада цьому типу

• Сідай підвезу
• Та мені не далеко 
• Вже пізно і темно, тому сідай 
• Але це не зручно 
• Не зручно стояти тут і відмовки придумувати 
• Гаразд - і я сіла, далі я сказала:
• Чому ви тут?
• Та заїхав в в свій магазин а це їду додому, а ти?
• Прогулянка перед сном 
• Це добре, але одній в такий час не раджу гуляти 
• Чому?
• В такий час тут багато п'яних бродить 
• Нічого якось справлюся 
• Гаразд, то куди відвезли?

    Я жила в зйомній квартирі а там були три багатоповерхівок то я зайду в не ту, а як він поїде піду в свою, як кажуть заходи про всяк випадок. Ну гаразд, я сказала адресу і ми поїхали в повній тиші. На зупинці біля будинку він зупинився.

• Дякую що підвезли
• Та мені не важко 
• Тоді я пішла 
• Як надумаєш зайти в супермаркет, то ласкаво просимо 
• Гаразд 
• Тоді бувай Анна
• До побачення Дмитро Олександрович 

   і відразу зачинила двері і пішла у не той під'їзд. Через вікно дочекалася коли поїде пішла у свій, далі попила каву, душ і спати.