РОЗДІЛ 3

АННА.

Цієї ночі мені наснилося, капець щось дуже дивне. Немов я була десь в темному і туманному лісі, від якого тіло тремтіло від холоду, я йшла нещеаючи куди, було тихо до страху, нікого ніде, темна ніч, зірки, повня, туман і тиша. Дійшла до річки глянула у своє відображення а там.. я в чорній довгій вечірній сукні, яка обірвана немов я бігла через якісь колючі чагарники, руки всі в подряпинах, і крові, напевно чагарники було колючі або там були дерева, а макіяж взагалі розмитий немов я потрапила під дощ, чи може плакала, хоча я була суха, я перевірила, але на шиї помітила щось дивне. І щоб зрозуміти, що там таке я нагнулася ближче до води, щоб роздивитися, на шиї був якийсь синій кулон, і він на тлі місця немов світився, таким гарним заворожуючим сяйвом, але це було не все.. ще на шиї була якась ранка немов мене щось вкусило, дивно, коли я рукою доторкнулася до неї, там була кров але не багато, вище на пальці кільце, що? Я що заміж вийшла за когось? Оце поворот! Але за кого? І чому? А чому чорна сукня? І це все?? Що ж тут коїться???

І на цьому моменті я в холодному поту я прокинулася. Оце сон.. цікаво до чого це все? Невже попередження про щось дуже страшне? Ай нехай, потім подумаю, а зараз спати, ще ж ніч, завтра важкий день. І я знову лягла, на цей раз заснула відразу і до самого ранку більше такого не було.

Вранці я швидко зібралась, поснідала і на роботу. 

Коли зайшла секретар редактора  Марго мене зустріла, і сказала:

• Привіт, де тебе носить?
• І тобі привіт. А що таке? Я ж вчасно! Ось дивись! - показала я на годинник 
• Та знаю я тут інше
• І що ж?
• Тебе там чекають!
• Хто??? - я а ж злякалася
• У редактора якийсь дивний чоловік і вони сказали як ти тільки прийдеш відразу до них!
• А що там таке?
• Не знаю 
• Точно?
• Так!
• Гаразд тоді піду дізнаюся 
• А не страшно?
• Страшно, але вибору нема
• Гаразд 
• Тоді я пішла 
• Удачі 
• Ага

     я швидко поклала речі на свій стіл, взяла лише телефон і пішла туди. Відкрила двері і сказала:

• Доброго ранку, Віктор Іванович Ви хотіли мене бачити?
• Так доброго ранку Анно, проходь і сідай 
• Що сталося? - запитала я зачинивши двері і сіла за стіл
• Я покликав тебе щоб сказати що є для тебе робота
• Яка?
• Треба написати статтю рекламу про одну організацію
• Але це не мій профіль 
• Нічого, це буде новий досвід 
• Але..
• Нічого не знаю це наказ
• Гаразд - крізь зуби сказала я, а цей клієнт сидів тихо і тихо спостерігав
• І до речі це і є замовник - показуючи на того чоловік говорив шеф 
• Я зрозуміла, не тупа
• Ніхто цього і не говорив 
• Зате натякнули
• Так Анна припини!
• Як скажите! - крізь зуби відповіла я
• Добре, Тому давай вже знайомитися і починати працювати, це замовник якого звуть - Дмитро Олександрович СІРКО - директор будівельного супермаркету - “Твердий Дуб”
• Нічого собі, це того що в центрі?
• Так! - вже відповів Сірко 

    шо ж прізвище дивне про супермаркет чула, але не була, але ніколи не чула про власника це було якось таємничо немов це навмисне замовчували. Ну і нехай, хай вже каже що хоче і валить бо мене від нього немов немов морозить. І шеф продовжив:

• А це і є наша знаменита працівниця Анна, яка може справитися з будь яким завданням
• Чудово! - сказав він і якось дивно на мене глянув немов задумав щось 
• Хотілося б знати, що конкретно від мене потрібно? - вже не втрималася і сказала я
• Написати гарну і похвальну статтю про супермаркет до його триріччя щоб привернути до нього увагу

   я б краще написала про нього правду, яку знайду якщо там буде щось погане, але що поробиш, тому сказала:

• Це все?
• Так
• А чому я?
• Ну я читав твої статті, вони гарні і їх читають, тобі вірять, тому я і хочу щоб саме ти її написала
• Гаразд, коли?
• Через тиждень 
• Чудово я все зроблю 
• Добре 
• Тепер я можу йти? 
• Іди

   і я швидко пішла на своє місце і була в шоці від того що тільки сталося. Оце гарно почався день, напевно не спроста був той сон. Хоча гаразд нехай, спочатку меті потрібна кава і щось солодке, щоб заспокоїтися, а потім почну займатися справою, накидаю хоча б план дій, плюс в мене ще є незакінчений проект, тому не думати про фігню а працювати. Я пішла по каву і шоколадний батончик, все швидко оприходувала, якщо чесно мене трохи попустило, тому дістала наушник включила музику і вперед працювати.