Розділ 9

   Через тиждень...

   Давіде відчув ніжні дотики. Чийсь тонкий пальчик повільно провів лінію по його голій шкірі від шиї майже до поясниці. По цілій спині, де не було ковдри. Потім тепла долонька лягла на його плече, ніжно погладила. Так приємно... Вже хотів підняти голову з м’якої подушки, щоб глянути на ту, хто так ніжно будить. Але вона прошепотіла біля самого вуха:

−  Ш-ш-ш... Лежи. Ще рано, спи. Я просто... Вибач, не хотіла тебе будити, — лагідний дівочий голос проник глибоко у свідомість і зачепив там дуже чутливі струни.

   Серце забилося сильніше. Той голос... Такий особливий. Той, який казав йому, що вже не уявляє життя без його обіймів. Той самий голос, що казав «так», коли він запитував, чи вийде за нього заміж.

   Теплі губки ніжно торкнулися його щоки. Тілом пробігли мурашки. Чому ж так неймовірно приємно? Не витримав, різко піднявся з ліжка, сів. Глянув на красуню. Вона в його блакитній сорочці на голе тіло. Стоїть, ніжно посміхається. Так... Сором’язливо і гарно. На щічках милий рум’янець.

−  Ходи до мене, сонечко, — простягнув руки. Вона ще більше почервоніла. Наче вперше побачила його в самих трусах. Загорнула за вушко довге волосся, яке впало їй на обличчя. Несміливо підійшла. Хлопець спершу делікатно торкнувся двома руками її стегон. Шкіра така ніжна, гладенька... Тілом прокотилася хвиля тремтіння. Руки ковзнули вище, до сідничок. Ох... Це неймовірно! Яка ж вона м'якенька і жадана! Просто миттєво загорівся.

−  О... Моя солодка... — різко притягнув дівчину до себе, міцно схопив її за талію, припідняв і перекинув на ліжко. Вона дзвінко засміялася.

−  Е-е! Що ти робиш?! — почала крутитися під чоловічим тілом, наче хотіла втекти. Лоскотно від його дотиків.

−  Моя розкішна, я вже не відпущу тебе, — міцніше притиснув красуню до ліжка, жадібно впився в її рожеві губки. Застогнав від задоволення. Ще і ще. Торкався, пестив дівочі уста. Такі ніжні і такі несміливі. Здавалося, що вперше так солодко їх цілує. Як же хочеться ще!

   Руки чоловіка потягнулися вище, до животика красуні, потім розстебнув кілька ґудзиків у сорочки, відкинув поли на боки. Яка ж вона прекрасна! Чиста, ніжна, вся така ідеальна. Нетерпляче зняв з дівчини ту єдину одежинку, яка була на ній. Прикипів очима, як зачарований. Кожен сантиметр її тіла такий чудовий! Чиста, досконала, здається незаймана краса.

   Тремтячі руки торкнулися її талії, вище. До грудей.

−  Ти... Ти така неймовірна... — з захопленням, хрипко прошепотів. Захотілося насолоджуватися цією красою довго, бережливо, не поспішаючи. Відчути все її тепло, всю ніжність.

   Дівчина всміхнулася. Обійняла його за шию і...

    Різко Давіде збагнув, що вона зникла. Він сам на ліжку. Боляче стиснулося серце. А наступної миті прокинувся. Аж застогнав від досади. Глибоко вдихнув. Ох… Все тіло вирувало від шаленого збудження. Аж до болю…

    Наче в тумані, сів на ліжку, протер очі, розглянувся довкола. Він у своїй спальні. Голова гуде. Ледве прийшов до тями. Так добре спалося... Зиркнув на ліжко, Міки немає. На годиннику восьма ранку. З гіркотою усвідомив, те прекрасне, що було з ним щойно — лише сон. Дивовижний, такий солодкий. А, може мрія?

   Посидів, підперши голову. Згадав, що вчора трохи напився з друзями і навіть не пам’ятає, як лягав спати. А все тому, що знову посварилися з Мікою. Вона жахливо зганьбила його в магазині. Визвірилася на продавчиню, як скажена, бо бідолаха принесла їй не той розмір купальника, який був потрібен. Міка кинула дівчині в очі ту одежину з вішаком. Мало не покалічила.

   Думав, що під землю провалиться. Ледве стримався, щоб не взяти той вішак і не проїхатися ним кілька разів по попі своєї ненаглядної. Хай би трохи отямилася. Але ж... То не поможе. Здається, Міку вже лиш могила виправить.

   Прошипів щоб виходила з магазину. А потім попросив у працівниці вибачення і поклав на стіл біля неї грубу банкноту. Коли дружина Кальярі, скрегочучи зубами, таки вийшла, посідали в авто, мало не тріснув її по губах. Замість того, щоб вибачатися, та коза ще й розсердилася на нього, почала фиркати, психувати.

    Ох... Аж просив у Бога терпіння, щоб не опуститися до бійки. Так і свербіли руки, коли вона скривилася, гарчала на нього, як собака. Стала така негарна!

   На кожному кроці те нестерпне створіння випробовує усіх! Там накричала на хатню працівницю за якусь дрібничку, то в ресторані поводилася, як принцеса на горошині, принизила офіціантку. А про користування банківською карткою... Просто слів брак. Мусив пригрозити, що забере зовсім, якщо Міка не припинить так бездумно тринькати гроші. Просто стихійне лихо якесь!

   Давіде вже не знав, що думати. Так дістала! Хоч бери викинь з дому ту заразу. Вчора друзі запросили на мотоперегони, а потім в бар на пиво. Прийшов додому пізно, навіть не глянув на свою красуню. Впав на ліжко і вимкнувся. А зараз...

    Ех... Той сон дуже стривожив Давіде. Розворушив болючу рану. Нагадав, яким він уявляв собі життя з Мікою, коли планував одруження. А зараз розчарування, як гігантські хвилі щодня все більше заливають його, погрожуючи втопити. Вже так змучився триматися на поверхні. Просто жах! І не уявляв, що можна так втомитися від дівчини, не проживши і місяця. Та ще й від такої красивої дівчини. Трясця б її побрала!