Розділ 8

  Правду кажучи, Давіде вже й не дуже хотів їхати з Мікою в далеку подорож, хоч як сильно мріяв про це. Не покидало передчуття, що ця дівиця знову зіпсує усю малину. Кілька днів ходив, думав, чи повернути ту путівку, яку вже купив під впливом емоцій. Коли з дружиною були запаморочливі вечори і ночі, хмелів від задоволення. Вирішив таки подарувати їй ту мрію, про яку дівчина розповідала перед весіллям. А зараз... Вже і не впевнений, чи хороша це була ідея.

   Одного ранку, доки Міка ще спала, хлопець снідав зі своїми рідними. Донателла швидко випила каву, нагодувала малого і подалася з ним в клініку. У Ріко почав погіршуватися зір. Можливо, після удару головою. Малий шибеник недавно виліз на дерево і гепнувся звідти. Добряче вдарився. Та крики було чути тільки Донателли, а не малого. Та вміє підняти паніку. Аж Сальма голосно загавкала.

   Хлопець залишився тільки з батьками. На роботу в той день не їхав, тож спокійно сиділи, потягували вже другу каву і розмовляли. Світлана запитала:

−  То... Ви з Мікою кудись поїдете? Ти ж планував.

−  Так, я теж це хотів запитати, — приєднався батько. Уважно поглянули на сина.

−  Ой... Спитайте щось легше, — зітхнув Давіде. Поставив чашку на стіл. — Я... Не знаю. Купив путівку на тиждень в Венесуелу, до водоспаду Анхель. Плюс два інші великі, які не дуже далеко звідти. Хотів показати Мікаелі ті красиві місця, про які вона мріяла. Перед весіллям розповідала, що хотіла б побувати там. Але... Зараз бачу, що нам навіть на зустріч з друзями проблематично вибратися, не те, що в подорож через два океани.

−  Он, як? Цікаво... Вона хотіла побачити водоспади? — уточнив батько.

−  Так. Перед весіллям розповідала, що хотіла б побувати в тих місцях південної Америки. Але... Я вже не впевнений, чи з цього щось путнє вийде.

−  І не кажи... — важко видихнула мати. — Сину, не хочу тебе відмовляти, краще поїдьте. У вас же медовий місяць. Але... Добре подумай, як все спланувати, щоб менше клопоту. Від твоєї красуні можна різного чекати. Ходяча несподіванка, — косо всміхнулась.

−  Еге ж... Деколи мені здається, що зараз зі мною зовсім інша дівчина, ніж до весілля. В усьому вона змінилася. Не розумію, як таке може бути, — задумливо сказав хлопець.

−  І я не знаю. Та хочеться вірити, що ви поладнаєте з часом. Не варто розкисати, — сказала Світлана.

   Вона в житті різне бачила і на власній шкірі спробувала, що таке невдалі стосунки. З першим чоловіком недовго витримала. Але знала теж, що можливо покращити сімейну атмосферу, якщо старатися. З батьком Давіде теж спочатку не було легко. Але згодом любов і повага таки перемогли.

   Невдовзі хлопець таки зм’як. Не міг дивитися на жалібні зітхання Мікаели. Запросив її в кіно на романтичний фільм. Вечірній сеанс вдався неабиякий. Історія кохання, яку дивилися на великому екрані, налаштувала молодят на відповідну хвилю. Хоч Міка і майже нічого не розуміє італійською, але суть збагнула.

   Коли повернулися додому, Давіде, підігрітий гарячими сценами з фільму,  поглядом роздягав свою красуню. Тим разом Міка вбралася гарно, зовсім не епатажно. Милий брючний костюм вдало підкреслював її ідеальні форми. М-м-м... Так і тягнуться руки до спокусливих вигинів дівчини. За ручку повів дружину до спальні.

   Як тільки двері за ними зачинилися, Мікаела пригорнулася до чоловіка, запустила руки під сорочку. Так приємно...

−  Мій красунчику... — промуркотіла. — Знаєш, ти там був найгарніший чоловік. Чесно. Нікого такого не бачила класного, як ти.

−  Та, невже? А ти уважно всіх роздивилася? Може когось гарнішого пропустила? — засміявся.

−  Ні, звісно, я не роздивлялася кожного мужика. Але... Ну, ти розумієш? Мене так тягне до тебе, що не можу не думати про це... — мило посміхнулася, обійняла Давіде за шию.

−  Міко... — чоловік почав збуджуватися. Її ніжні пальчики так класно блукають по тілу, губки торкнулися його шиї. Ох... Халепа, не виходить довше сердитися. Тіло по-зрадницьки піддається. Жадібно вдихає запах дівчини, ловить дотики. Руки хлопця самі потягнулися до її талії, нижче.

−  О, Давіде, як я скучила... Так важко без твоїх гарячих рук, — прошепотіла на вушко, а тоді ніжно взяла мочку губами. Торкнулась язиком. Ох... Що вона витворяє... Аж мурашки по шкірі. Запустила руки на спину Давіде, нижче. Повільно зняла сорочку, почала розстібати брюки.

  Чоловік дуже швидко захмелів більше, ніж від вина. Забуваючи про все, почав роздягати красуню. Блукати руками і губами по її тілу, повів до ліжка, посадив собі на коліна.

−  Міко... Яка ж ти спокуса... Моя солодка... Ходи до мене, белла. Я покажу тобі, як сильно тебе хочу. Зараз...

   Поклав дружину на ліжко. Її костюм опинився на підлозі, потім білизна. Одяг Давіде теж швидко його покинув. Хотілося насолоджуватися своєю красунею до знемоги. Так, щоб запам’ятати кожен її стогін. І вона щоб п’яніла, як він, хмеліла від ейфорії. Ох... Божевілля...

   Наступного дня Давіде вже хотів розповісти дружині про той сюрприз, який для неї підготував. Подорож до Венесуели. Але батько з самого ранку попросив поїхати з ним до лікаря. Мала їхати Світлана, мама, але вона погано почувалася того дня. Низький тиск. Тож розмову хлопець відклав на потім.

    Коли чоловіки поїхали в лікарню, Міка поснідала готовим круасаном, які господиня майже щоранку замовляє з пекарні. Покрутилася по дому, причепурилася. Нудно. Захотілося чогось цікавенького. Наприклад...