Розділ 5

   Ніколи! Ніколи ще Мікаела не почувалася настільки приниженою. Жоден хлопець не відштовхував її от так. Як на те пішло, ні перед ким вона так не схилялася, не просила милості. Звикла, що чоловіки бігали за нею, добивалися уваги красуні Мікаели. Вважали за щастя опинитися в її обіймах, чи хоч краєм ока зазирнути під спідничку. А це...  Катастрофа!!!

   Дівчина не знала, як впоратися з емоціями, які на неї накинулися. Гнів, розчарування, пекуча досада. Вхопила зі столика запалену свічку і пошпурила об стіну. На щастя, вогник згас. Але воскові бризки фіолетового кольору розлетілися на всі боки, забруднюючи біленьку стіну.   

   Та, як він посмів?! Як можна було відкинути її, коли вона не просто роздягнулася для нього, фактично дозволила йому насолоджуватися її ідеальним тілом, а ще й сама просила вибачення, принижувалася. Жах!

   Та пішов він!!! Теж зірка знайшовся. Ну, багатий, ну, вродливий. І що? Благати його тепер, щоб переспав з нею? Не дочекається, гад! Не оцінив, йому ж гірше! Вилаялася і пішла з кімнати. Гримнула дверима.

   Давіде почув це, але не побіг за Мікою. Її нерви ще більше переконали хлопця, що не варта вона його уваги, його любові. Зухвала мажорка! Хай іде, куди хоче. А йому треба відпочити і все обдумати.

   Пішов і ліг спати. Не довго крутився, заснув. Втома і емоційне виснаження зморили хлопця.

   Вранці хлопець поснідав з матір’ю, сестрою і її малим. Потім поїхав до спортивної школи, де частенько займається фехтуванням. Доки готувалися до весілля, скучив за улюбленою шпагою. У нього є своя власна. Дуже гарна. Сучасний спортивний варіант, але стилізована під старовинну, з вишуканими візерунками на гарді. Батько подарував.

    Дружину навіть не шукав. Мама сказала, що бачила Міку в коридорі, коли та заходила в одну з вільних спалень вночі. Батьки трохи чули сварку молодят, тому Світлана визирнула з кімнати, коли двері з синової спальні голосно гримнули.

    Давіде, як шалений накинувся на суперника по фихтуванню, тренера, з яким часто займається. Чоловік відчув, що хлопець знервований. Здивувався і запитав:

− Давіде, в чому справа? Мало того, що на другий день після весілля ти приходиш сюди, ще й в такому кепському настрої? Що сталося?

−  Та-а... Довга історія. Нічого такого. Ще разок? — відповів, піднімаючи тонку шпагу догори, в позицію готовності. Хоч вже втомився, піт стікав по чолі але хотілося ще позмагатися. Азарт не відпускав.

   Доки не загнав себе і тренера до знемоги, не заспокоївся. О, тепер інша справа. Зігнав злість і полегшало. Потім знайшов собі ще якісь заняття, аби не бути вдома. Повернувся аж ввечері.

   Мікаела ж місця собі не знаходила. Її пройняло страшенне замішання. Особливо, коли Давіде не побіг за нею вночі, і навіть вранці не поцікавився, що з нею. Майже не спала тієї ночі. Думала, що робити.

   Десь близько обіду зателефонувала Віра. Запитала доньку, як справи. Та розповіла правду. Все, як було. Тоді матір стривожено заговорила:

−  От, халепа! Цього тільки бракувало! Значить, ти не достатньо старалася!

−  Ага! Що ще треба було зробити?! Повзти на колінах за тим...? — вилаялася. —  Я і так принижувалася, як ніколи!

−  Переживеш! Сама винна, дурне ти теля! Раніше треба було думати! А тепер крутися, як хочеш, але не допусти, щоб Кальярі тебе вигнали! Чула?! Маєш зі шкіри вилізти! Хоч на коліна ставай, хоч зовсім гола йому на шию стрибай! Головне, щоб він бодай трохи зм’як!

−  Ох... Не знаю. Я ж вже спробувала, — важко зітхнула дівка.

−  Повір, чоловіки слабкі перед красою. Рано, чи пізно, він здасться. Головне, не будь дурна. Спробуй втертися в довіру, розтопити його. Не лізь, як сліпа на рожен. Вмикай фантазію, Міко.

−  Яку ще фантазію? Дістала!

−  Слухай матір, безголова! Ти ж якось змогла сподобатися йому до весілля. От і зараз роби те ж саме. Піди з ним десь на пляж, або покатайся десь на машині, чи мотоциклі. Поговори. Хай він трохи заспокоїться і сховає колючки. І не забудь смиренно попросити вибачення в усіх рідних Давіде. Це дуже важливо, чуєш?!

−  Ой, добре, добре. Я спробую, — невдоволено відповіла.

   Змогла сподобатися до весілля? Клас! Ага. Знала б мати, як вона сподобалася. Хто насправді підкорив італійця. Якби ж іще дізнатись, як та мала зараза змогла це? Що вона робила? Чому Кальярі був такий захоплений нею, коли навіть не спала з ним? І таки ж не спала, бо десь би це виявилося. А він явно вперше бачив дружину майже голою. Видно було, що хоче, не пробував ще, але з принципу не взяв. Придурок! Що з ним робити?

−  Міко, будь мудріша. Постарайся. А, як розтане, завагітнієш. Тоді, вважай вони наші.

−  Ще чого?! Не хочу я вагітніти!

−  Цить! Не розумієш, чи що? Головне, щоб всі повірили. Скажеш, що затримка, вони і розпливуться від радості. Прикриватимуть очі на твої дурощі. А там видно буде. Мусиш затриматися в тій сім’ї якнайдовше.

−  Ох... Не знаю...

−  Дивися мені, не зіпсуй усе остаточно, бо я з тебе шкіру зніму! Чула?! — пригрозила Віра.

    Під вечір Міка вже мала чіткий план, як діяти далі. Отримавши поради від турботливої матусі, приготувалася розтоплювати серце чоловіка. Якщо буде потрібно, вона зробить все. Все, щоб хлопець сам опинився біля її ніг.