3

3

Через двадцять хвилин Аліна була в гостях у Павла. 

Вони вже помили руки.

Павло збирався піти на кухню готувати чай.

- Підожди. - схопила Аліна Павла за руку, зупинивши його.

Вона порівнялася з ним.

Павло чекав, що буде далі.

Аліна поцілувала його.

Павло відповів на поцілунок.

- Стань моїм першим. - попросила голосно шепітом дівчина його, почавши цілувати хлопця з новою силою. Пристрастно та шалено.

- У мене не має контрацепції. - попередив хлопець.

- Може я на гормональних ліках, які не дають завагітніти? - припустила дівчина.

- Ти їх не приймаєш. Я це знаю. І в тебе сьогодні овуляція. - впевнено відповів Павло. 

- Звідки ти знаєш? - здивувалася Аліна.

- Навіщо собі шкодити? Ризикувати завагітніти від мене? Звичайного хлопця з епілепсією без грошей? Невже ти так ненавидиш своє життя? Ненавидиш себе? Чи шалена пристрасть керує твоїм мозком? - одні запитання без пояснень, звідки він знає те, чого не повинен знати про неї, чого не міг би знати на цю мить.

- Я дарую себе тобі. Подарунки беруть, не питаючи. - Аліна подивилася в очі Павла і знов його поцілувала. Але вже нерішуче, очікуючи відповіді.

Павло перехопив ініціативу, притискаючи Аліну до себе.

Вони цілувалися, доводячи один одного своїми пестощами до піку насолоди.

Через годину Павло проводжав Аліну до її дому, тримаючи її міцно за руку.

- Я хочу тебе побачити завтра. - попросив хлопець.

- Добре. Побачимось завтра. В шість. Після моєї роботи. Я буду з книгою. На нашій лавочці. Чи поруч з нею, якщо вона буде зацнята. - усміхнулася дівчина.

- Чому ти подарувала мені себе? Через жалість? Тобі жалко мене?

Аліна промовчала.

- Ти могла вибрати будь-кого. Тим паче для першого разу. У нас навіть не було контрацепції. І тебе це не спинило. Навіщо я тобі? Хворий на епілепсію без грошей?

- Бо ти... Нещасний. Такий же нещасний, як і я. А я можу зробити тебе щасливим.

- А тобі покажу завтра, яким я є насправді. На нашому з тобою побаченні, якщо ти не передумаєш мати зі мною справу. - пообіцяв Павло.