1

У одного старого фермера був великий сад. Росло у ньому багато різних фруктових дерев:  яблуні, груші, сливи, вишні та навіть персики. Якось старий посадив ще одне дерево в своєму саду - маленьку ялинку. І виросла ця ялинка стрункою і красивою. Стоїть вона - зелена, пухнаста, голочки свої розпустила, на сонечку гріється.

Одного разу пробігав повз садочок Їжачок. Побачив, що тут стільки фруктів зростає, і думає: «Мабуть залишуся тут жити: стільки їжі не знайти мені в лісах», - і почав рити нірку під Яблунею.

А Яблуня йому і каже:

- Їжачку, ти, друже мій,

Нірку тут собі не рий:

Лапки корінці пошкодять,

Яблучка смачні не вродять!

Почув Їжак, що Яблуня сказала, і думає собі: «Права Яблунька, як же дерево буде плодоносити, якщо коріння йому пошкодити?» - І вирішив рити нірку під Грушою.

Не встиг він взятися за роботу, як Груша йому і каже:

- Їжачку, ти, друже мій,

Нірку тут собі не рий:

Лапки корінці пошкодять,

Грушки смачні тут не вродять!

Почув Їжак, що Груша сказала, і думає: «Права Груша, як же дерево буде плодоносити, якщо коріння йому пошкодити?» - І вирішив нірку під Сливою рити.

Злякалася Сливка, і каже:

- Їжачку, ти, друже мій,

Нірку тут собі не рий:

Лапки корінці пошкодять,

Сливки смачні тут не вродять!

Почув їжак, що Слива йому сказала, і думає: «Права Слива, хіба буде дерево здоровим і чи стане воно плодоносити, якщо йому коріння підкопати?

І тут раптом побачив Їжак, що в саду, крім плодових дерев, ще й Ялинка росте, і думає: «Дерево це марне, фруктів на ньому немає, який сенс його берегти?» - І почав рити нору.

Заплакала Ялинка, почала просити пожаліти її. Але не послухав Їжачок, вирив під нею собі нору і став жити там.

Прийшла осінь, аж ось захворіла Ялинка: поникли її голочки, почала чахнути вона від того, що корінці її пошкодив Їжачок. Стала вона плакати і гаряче просити Їжачка змилуватися над нею:

- Їжачку, ти, друже милий,

Глянь на стовбур мій змарнілий,

На пожовклі голочки

Та на голі гілочки.

Не губи моєї вроди

Раптом стану я в нагоді?!

- Та яка користь з тебе, Ялинко? - відповів їжак, і махнув лапкою. Перевернувся на інший бік, почухав своє пузо і заснув.

Горювала Ялинка, горювала та так і стала загибелі своєї чекати.

Наступного дня побачив фермер, що в саду багато опалого листя, зібрав його до великої купи та підпалив. Дивиться Їжачок, що вечерю свою проспав: господар чистоту навів, листя прибрав, плоди зібрав, чисто на землі - ні яблука, ні грушки, а слив і поготів немає. Ходить, фиркає, шукає в траві, чи не закотився десь раптом який-небудь фрукт.

Аж тут Лисиця біжить, чує носом здобич. Побачила Їжачка та про свою вечерю думає: «Зараз зловлю його і з'їм». 

Підкралася непомітно до Їжака і схопила його. А Їжачок зразу ж голки випрямив,  клубочком згорнувся і сміється про себе: «Ага! Спробуй з'їсти мене, Лисице хитра!» 

«А дійсно, -  думає Лисиця, - Їжак аж надто колючий. Як же мені позбутися його голок?»  Дивиться: за двором багаття із сухим листям горить. Вирішила вона кинути туди їжака, щоб голки у нього погоріли.

Взяла Лисиця палицю і стала нею штовхати Їжачка до палаючого багаття. Докотила і жбурнула його у вогонь.

Їжак відчув, як голки на ньому горять і став кричати, та так голосно, що розбудив Сторожового Пса в буді. Лисиця побачила його, злякалася та й кинулася голодна до лісу, так і не поласувавши свіжиною.

А Їжачок встиг вискочити із полум’я живим і здоровим, та тільки абсолютно голим, без жодної голочки!

Він став таким несхожим на себе, що Сторожовий Пес його відразу і не впізнав.

 - Гав-гав! Ти хто такий? - запитав Пес в Їжака.

 Заплакав Їжак гіркими сльозами та розповів приятелеві, що сталося.

 - Ну, ти не журися, Їжаче, - промовив Сторожовий Пес. – Піди вранці до Півня й запитай у нього поради. Він, горлатий, головний в цьому дворі. Все знає, все бачить. Розумний він. Може, що й підкаже?  

Усю ніч оплакував Їжак свої втрачені голки, шкода йому було їх. Як же тепер жити без голочок?  Ні яблучка, ні листочка не покласти тепер на спину. Що ж робити?

Зійшло сонечко, і тільки-но Їжак почув перше «ку-ку-рі-ку», відразу ж прибіг до паркану, де сидів Півень.

Той як побачив, що Їжак без голок, то мало з паркану й не впав.

 - Ко-ко, що ще за пацюченя завітало до нас?!  Чого тобі треба?

Заплакав Їжачок і розповів Півню про свою біду. А як закінчив, то спитав: