Розділ 10

І ось настав день «Х». Сьогодні бал. Усі бігають, метушаться, готуються. Чоловіки забилися десь на задвірках замку і не заважають панночкам чепуритися.

Рано-вранці приїхали батьки Етруса та Кіммі, і мама тут же взяла всіх в оборот. Не минуло й п'яти хвилин з моменту їхнього прибуття, як увесь замок закрутився-закружляв. Нагадував він мені тепер мурашник. Усе злагоджено, всі працюють, і при цьому перед очима — неймовірне миготіння. І в центрі цього строго зрежисованого бедламу — мама.

Батько, швидко оцінивши ситуацію, зібрав чоловіків і увів їх подалі від метушні й ближче до випивки.

Геріус хотів було прихопити й мене, але мама, оцінивши мене досвідченим оком, заявила, що я, звісно, звірюка рідкісна й невидана, і її дочці дуже пощастило — я додам їй статусу. Але з такими кігтями показуватися на людях не можна! Тож мене відібрали у чоловіків і ввергли в царство жінок.

Магічна індустрія краси — це щось! Ну чому, чому, коли всі сидять і чепуряться, я — їжак?! Ні, мені, звісно, зробили казковий манікюр, довівши до ладу кігтики й покривши їх безбарвним лаком. Мені навіть спробували чимось намазати пузико, пояснюючи це тим, що шерсть буде густою та красивою. Але я живо уявила, що коли обернуся, то мій живіт буде покритий густим і красивим хутром. Брррр! Зрештою, бачачи, як я відбиваюся свіжоманікюреними кігтями й клацаю зубами, мене дали спокій. Поправили стрічечку з брошкою і вмостили на подушечку. Ось із цієї самої подушечки я трохи й не гепнулася, коли задивилася на таїнства магічних перетворень із просто симпатичних створінь на сліпучих красунь. Цікаво, а коли я обернуся, зможу хоч якусь процедуру обміняти на мій ретельно оберігаємий коньяк?

До вечора всі зібралися у величезній вітальні. Чоловіки були при параді, у напівмасках, але загострювати на них увагу навіть не вартувало. А от три жінки, які спустилися вниз, заслуговували на окрему увагу.

Кіммі, як дебютантка, була вбрана в летючу сукню з блакитного шовку, гаптовану срібною ниткою. Волосся зібране в заплутану зачіску й перевите срібними стрічками. Обличчя закривала напівмаска з такого ж шовку, розшита тим самим сріблом. У руках вона тримала кошик, перевитий срібними та блакитними стрічками, у якому велично (ну, як мені здавалося) висідала я. Образ завершували туфлі-човники з атласу в тон сукні. Ні, взуття тут у них чудове, а головне — зручне.

Нідан була в сліпучо-червоній сукні приталеного силуету. Від стегна спідниця розходилася широким кльошом. Плечі й груди були відкриті, я б сказала, прямо-таки непристойним вирізом. Але це не псувало загального враження. З прикрас на ній були все ті ж, що й першого разу. Прямо залізна відданість брязкальцям! Волосся було розпущене й перехоплене біля чола чорною стрічкою, до якої брошкою були прикріплені червоні пір’я. Обличчя закривала чорна мереживна напівмаска. Чорні  туфлі-човники завершували образ.

Мама-перевертень була в зеленій пишній сукні, оздобленій золотим мереживом. Декольте вигідно підкреслювало її груди та плечі. Якщо й раніше її можна було прийняти за старшу сестру Етруса та Кіммі, то зараз, після магічної косметології, вона виглядала їхньою одноліткою. Обличчя прикрите традиційною напівмаскою із зеленого шовку. Волосся зібране у високу зачіску, і тільки одне пасмо спадало на плече. По волоссю були закріплені шпильки-зірки. Образ був приголомшливим. На відміну від дівчат, на ній були туфлі на підборах, що робило її ще стрункішою.

А от те, що було у неї в руках, змусило мене практично випасти з кошика. У руках у неї була сумочка-ридикюль із такого ж зеленого шовку, що й сукня, а от на цій самій сумочці, вдаючи майстерну вишивку, вчепившись усіма лапами й зблискуючи очима, висів Мруз! Зусиллям волі повернувши свою щелепу на місце, я вставилася на Геріуса. Відчувши мій спантеличений погляд, маг весело мені підмигнув. І, запропонувавши руку Кіммі, створив портал в імператорський сад.

Коли вся наша делегація вийшла з порталу, ми опинилися на центральній алеї. Прогриміло ще кілька спалахів, що сповіщали про прибуття гостей, але здебільшого народ діставався транспортом. Як мені пояснили пізніше, прерогатива з'являтися в імператорському саду, минаючи охоронну магію, була лише у кількох представників знаті. І Геріус якраз до таких і належав. А от родина Кіммі без нього мала б добиратися, як основна маса народу. Тому, коли з порталу вийшов не тільки Геріус, а й уся родина де Іторг та Нідан де Альєнго на додачу, значущість дебютантки Кіммі зросла в рази.

Ось що цікаво: світи — різні, звичаї — різні, а понти — однакові скрізь. Сидячи в кошику, я з інтересом крутила головою. Все-таки вперше в житті була на балу, та не де-небудь, а в самому імператорському палаці! Що до палацу — він вражав. Стояв на підвищенні, білокам'яний, увесь спрямований угору, що нагадував наші готичні замки, але при цьому без їхньої важковаговості. Від саду до палацу вела широка алея, що закінчувалася величезними сходами, які вели безпосередньо в палац. З нагоди балу величезні різьблені двері були навстіж відчинені. Гостей на порозі зустрічав церемоніймейстер, чи не знаю, як він тут називався. Народ був різношерстий і різноманітний. Але це явно нікого не бентежило. Деяких представників тутешньої знаті я б без вагань зарахувала до рідкісних звірюк. Узяти хоча б подружжя крякозябр. А дзуськи — представники знатного роду! У моєму б світі їх у зоопарку показували.

Увійшовши до величезного холу, після гучного представлення нашої компанії, мої супутники розосередилися. Жінки опинилися біля столиків із солодощами, а чоловіки потяглися до імпровізованого бару. У принципі, все як у нас на раутах — ну, принаймні, як у кіно показували.