Кайл

Тепер я точно впевнений — ненавиджу родинні вечері. І хоча їх у моєму житті було не так багато, я вже достатньо на них побував, щоб зробити однозначний висновок: мені їх вистачить. Особливо, коли в ролі «зірки вечора» виступає Аніка. Якби її характер був хоча б трохи приємнішим, можливо, я б ще міг якось з цим впоратися.

Але замість цього вона моя сусідка, з’являється на роботі, а тепер і в родинному колі. Як тільки я намагаюся втекти від Аніки, вона знову з'являється. І не важливо, що це її дім, я поважаю це, але я не готовий до таких сюрпризів. Мені хотілось би відпочити від цієї божевільної дівчини.

Але, мабуть, мені потрібно якось знайти в собі сили пережити це. В кінці кінців, мій брат тепер з нею, і я маю якось пристосуватися. Але зараз, перед усім цим, мені треба знайти спосіб заспокоїти нерви. Я дістав сигарету, запалив її, і на хвилину закрив очі, намагаючись забути про все. Скільки разів я намагався кинути курити!

І щоразу через ситуації, які виводять з себе, я зриваюся. Як от зараз. Особливо, коли одна особа постійно псує мої нерви. І вона це робить так вміло, що хочеться кричати, але я намагаюся себе стримати. Це ж не гідно чоловіка.

Але ось в чому проблема. Я навіть не можу признатися самому собі, наскільки сильно я хочу знову побачити Аніку у своєму ліжку. Ті спогади з тієї ночі не дають мені спокою. Вона справді неймовірно красива, і та сукня, що так обтягує її тіло… її волосся, що м'яко лягає на шию. І я пам’ятаю, як мої губи торкалися її. Як цілував її червоні вуста, що шепотіли моє ім’я. І що робити з цим всім? Я маю це заспокоїти. Треба заспокоїтися.

У цей момент я почув голос брата. Він якраз гостював в мене, адже я збирався допомогти йому. Та я настільки занурився у свої думки, що на мить навіть забув про це.

— Брате, ти в порядку? Щось ти так швидко вибіг, — Джейк вийшов із кімнати, закурюючи свою сигарету. — Щось мені здається, що тобі не зовсім сподобалися ці родинні вечори. Але знаєш, нам ще доведеться звикнути до них, бо тепер ми одна родина, — Він посміхнувся. — Як там, до речі, нова квартира? Все окей?

— Все чудово, дякую, що віддав її мені, — я відповів. — Вона ж тобі зараз ні до чого. А от ти тепер маєш великий комфортний будинок і чудову жінку. Хіба можна бажати ще чогось? Думаю, ні.

— Так, я тепер живу з дружиною, а тобі не треба винаймати. Виходить, що від мого одруження — суцільні плюси для нас обох. Вигідно, маю визнати. Хоча я зробив це не для цього, — він затягнувся сигаретою. — А як там, до речі, сусіди? Не ображають? Стосунки налагодив?

— Так що, ти знав? — обурився я. – Тобто ти навмисно запропонував мені цю квартиру?

— Не одразу, — відповів Джейк. — Але, насправді, це навіть добре. Женев’єва та Аніка в сварці, а ти можеш приглянути за дівчиною. Вона дивна, але схожа на свою матір, а значить має велике й добре серце. Та й розумна, насправді, — він похлопав мене по плечу. — Може, ти би придивився, а раптом і сподобається. Принаймні так я буду впевнений, що це хороша дівчина для мого молодшого братика.

Ага, ну прям дуже сподобається. Так, я закохаюсь у неї і буду думати лише про неї… Це вже зовсім фантастика. Але я точно не хочу наближатися до цього. Не потрібні мені ці емоції. Вона — не героїня мого роману. Мені потрібна інша, з нормальним характером, а не така, як вона. Але це те, в чому я намагаюся себе переконати.