Кайл

Аніка мене неабияк здивувала. І маю визнати, що я зовсім такого не очікував. Мало того, що вона тепер ще й моя сусідка, так ще й на роботі з'являється. От ніде від неї неможливо заховатися. Вона псує кожен момент мого життя. І не варто забувати, що вона донька майбутньої дружини мого брата. А значить я маю все ж якось знайти з нею спільну мову, бо інакше нічого доброго не буде. Як все складно. От чому вона не може бути такою ж доброю як її брат? З ним ми одразу знайшли спільну мову, і він лише порадів за маму. А от Аніка... Ще й тепер в неї ще й вкрали сумочку, в якій були, за її словами, дуже важливі речі. Хоча, ніби телефон був в неї в руках. Які ж такі важливі речі? Хоча я вже уявляю ціну хоча б самої сумочки. Там вже певно ціла моя зарплата. І як люди можуть ходити з такими дорогими речами? Це ж досить непрактично. Але це справа смаку, так би мовити. Та вона хотіла повернути свою річ, хоча це й майже неможливо. 

Оце треба дякувати Долі за таких нових родичів. Я просив в неї щастя для мого брата, але ж не такою ціною. Невже я буду змушений терпіти цю пихату та егоїстичну дівчину? І якщо Женевьєва та Макс мені здавалися доволі милими та приємними, то Аніка моментами жахливо дратувала. І чесно, мені хотілося її придушити, але я себе стримував. А все почалося з того, що ми провели ту ніч в клубі. Якби все було інакше, то може між нами склалися більш нормальні стосунки. Хоча, враховуючи її характер, я дуже в цьому сумніваюся. Вона би все одно знайшла спосіб зі мною посваритися. Це ж в її характері.

Було бажання зараз випити, але я знав, що мені не можна. Я більше не повернуся до того свого стану. Більше не зірвуся та триматиму себе в руках. Стара алкогольна залежність могла прокинутися з новою силою, і тоді мене вже ніхто не врятує. Я не впевнений, що Джейк вдруге зможе повернути мене назад. І краще це не перевіряти, адже завжди є шанс на програш. Тому я зупинився на мінеральній воді. Та ніч дала зрозуміти, що для мене зриви — це недозволена розкіш. І я буду дотримуватися певний правил. Тим паче це не так вже й складно, якщо я не буду бачити Аніки. Але ж вона була повсюди. 

І я відчуваю, що в один день ця сусідка мене таки доведе. Але поки що я точно буду триматися з усіх сил...