Кайл

Аніка мене справді неабияк здивувала. І, зізнаюсь, я навіть не міг припустити, що все складеться саме так. Ось вона — моя нова сусідка, а тепер ще й з’являється на роботі. Куди б я не пішов, вона ніби за мною слідкує. І найгірше, що ніде не можна від неї сховатися. Вона псує кожен момент мого життя, і це навіть не перебільшення.

Що ще більше бісить — це те, що вона донька майбутньої дружини мого брата. Тобто, хоч-не-хоч, мені все одно доведеться з нею знаходити спільну мову. Не хочу, але мушу. Бо якщо не буду з нею ладнати, все може піти не в ту сторону, і тоді я нічого не зможу змінити.

Чому вона не може бути такою ж доброю і нормальною, як її брат? З Максом ми одразу знайшли спільну мову, і він навіть порадів за маму. У нього це було щиро, без всіляких «але». А от Аніка... Вона постійно шукає привід, щоб мене дратувати. І що найгірше — вона сама цього навіть не розуміє.

Ось зараз, наприклад, її сумочку вкрали. Вона знову розповідає, як це було важливо для неї, і які речі там були. Що ж там такого? Телефон же в неї в руках був, і він очевидно найцінніший з того, що можна було вкрасти. Але ця сумочка… Я навіть уявляю, скільки вона коштує.

Та й взагалі — як люди можуть ходити з такими дорогими речами? Це ж абсолютно непрактично! Але що поробиш, таке вже в неї «модне» життя. І от тепер вона збирається повернути свою річ, хоч це, мабуть, майже неможливо. Я навіть не знаю, чому я до цього ставлюсь так. Може, це через її звичку робити з будь-якої ситуації катастрофу, навіть якщо це зовсім не проблема.

І що я маю тепер робити? Справді, це Доля мене не пошкодувала, коли подарувала таких нових родичів. Я просив її дати щастя моєму братові, але не за таку ціну. Невже я буду змушений терпіти цю пихату та егоїстичну дівчину до кінця своїх днів?

З Женевьєвою все якось нормально. Вона — приємна, розумна. А Макс — чудовий хлопець, із ним завжди спокійно. Але Аніка... Вона настільки жахливо дратує мене своїм ставленням і постійними претензіями, що іноді хочеться просто її придушити, хоч би й фізично. І я це добре розумію, тому намагаюся стримувати себе.

Але ж усе почалося з того, що ми прокинулися разом після ночі в клубі. Якби лише тоді все було інакше! Може, між нами навіть склалися б нормальні стосунки. Але, зважаючи на її характер, я в цьому дуже сумніваюся. Вона точно знайшла б якийсь привід для сварки, бо це ж в її стилі.

Я відчуваю, що зараз мені не варто було б піддатися своїм імпульсам і пити. Це було б дуже небезпечно. Я ж більше не хочу повернутися до того стану, коли нічого не контролюєш, коли відчуваєш, як руйнується все, що ти намагаєшся побудувати.

Я не хочу знову зірватися, не хочу порушувати своє правило і ризикувати своїм життям. Моя стара алкогольна залежність — це не те, що можна просто відкинути, вони можуть прокинутися знову, і тоді вже ніхто не зможе мене витягнути. І навіть Джейк, навіть мій брат, не зможе мене врятувати, якщо я знову зроблю цей крок назад. Тому я не буду цього робити. Замість цього я п’ю мінеральну воду, хоч це й не дуже захоплююче.

Але ця ніч знову показала, що я не маю права на зриви. Я поважаю себе достатньо, щоб залишитися тверезим і впевненим. І це не так важко, якщо Аніка не буде навколо. Але от біда, вона всюди! І я відчуваю, що одного дня вона таки доведе мене до точки кипіння. Я буду триматися, бо іншого виходу немає. Але, чесно кажучи, це вже не виглядає як легка прогулянка.