Глава 7

Макс досить швидко забрав мене з відділку та відвіз додому. І це просто чудово, адже я більше не хотіла там знаходитися. Я досі мала досить поганий настрій, і хотілося прибити кожного, хто показався би мені на очі. Звичайно, брат обіцяв зайнятися машиною, адже якийсь його друг має автосервіс. Тому і по коштах це вийде значно менше, що мене цілком влаштовувало. Коли розраховуєш лише на себе, якось більш цінуєш гроші. Але це не означає, що я різко почала економити на всьому. Ні, до мого нового дорослого життя доведеться звикати. Це не буде так швидко, як я думала. Але можна починати з дрібниць. Наприклад, зекономити гроші на автосервісі. Тим паче там і якісніше буде. І вже на наступний ранок Макс мені пригнав цілісіньку машину. Він точно мій герой. От шкода, що він мій брат, адже я би в такого точно закохалася. Він не може не подобатися. Однак довелося пообіцяти прийти на родинну вечерю. Ну що ж, я це зроблю, але якщо мама знову почне щось висловлювати мені, я просто розвернуся та поїду додому. Принаймні тепер я абсолютно не залежала від неї і могла вчиняти так, як вважаю за потрібне. Тому й байдуже на всі її претензії. Я вже доросла дівчинка. А от в мені прокинулося якесь бажання зробити пакость Кайлу. При чому щось таке, що йому надовго запам'ятається. Однак варто не забувати, що він поліцейський. Це лише ускладнювало мою задачу. Тому все має бути в рамках закону. Проте в мою голову так нічого доброго й не прийшло. Принаймні нічого без шкоди здоров'ю чи майну. Може то зателефонувати до Клео та спитати поради? Вона ж в таких справах справжній профі. Ні, вона вчудить, а розбиратися потім мені доведеться. Я сама щось вигадаю, і це буде неочікувано, як сніг в Африці, адже помста — страва, що подається холодною. А моя буде ще й з легким присмаком ненависті. Нічого, нехай цей красунчик поки радіє, адже скоро йому доведеться збирати речі та шукати собі іншу квартирку. Можливо я навіть допоможу йому. По-сусідськи, так би мовити. Бажано якомога далі звідси, аби не було навіть теоретичного шансу знову зустрітися. Мені вистачає того, що все ж інколи на зустрічах з родиною ми будемо знаходитися в одному приміщенні. Я і там ледве себе стримую, аби не вбити його. 

А мені ж ще потрібно готуватися до вечері в цій ну дуже приємній компанії. Прямо настрій так підіймається, адже мені доведеться сидіти за одним столом з Джейком та Кайлом і фальшиво посміхатися. Розмовляти з ними на нудні теми, які стосуватимуться їх нудного життя. Я вже була за крок від того, аби відмовитися. Проте пообіцяла ж Максу. А брата засмучувати мені дуже не хотілося. Але вони самі напросилися, адже не треба було мене доводити до такого стану. Треба ще обрати в чому ж я піду. Це, напевно, проблема кожної дівчини. Треба виглядати досить гарно, адже не дивлячись ні на що, я маю справляти хороше враження. Вони мають бачити, що я гідний представник Монтклер. Зупинивши вибір на темно-зеленому комбінезоні та чорних туфлях, я зібрала своє руде волосся у зачіску, залишивши пару прядок, а ще нанесла легкий макіяж, що лише підкреслював мою природну красу. Ех, якби пішла в такому вигляді в клуб, обов'язково б розбила не одне серце. Але сьогодні я буду змушена дивитися тільки на Кайла. І це мене дратувало ще більше. Ну чому я змушена це терпіти? Що я не так зробила в минулому житті? Викликавши собі таксі, я поїхала додому. Брати своє авто не хотілося, адже я можу дозволити кілька келихів вина сьогодні. Або шампанського. Все ж не варто себе обмежувати в чомусь одному. Але випившою за кермо не сяду. Це мій принцип, якого я завжди притримуюся. До того ж ще й доведеться йти до парковки, а потім й назад. На це піде багато часу. А так вже хвилин через двадцять я була на місці. Дивно, зовсім недавно я покинула цей будинок, збираючись почати нове абсолютно самостійне життя. І от знову тут, в якості гостя. Чомусь я більше не можу назвати це своїм домом. Хоча тут і пройшли найкращі моменти мого життя та щасливі миті безтурботного дитинства. Тоді я вважала, що в усьому світі лише ми одні. Але тепер це не так. Не тоді, коли тут тепер є Джейк, який для моєї мами став дорожчим за мене. Хоча, можливо, я говорю лише як егоїстка, і просто мала б змиритися з цим, як мій брат Макс, але я не могла.

Тому зібравшись з силами, я таки увійшла в середину. Важко далося мені це рішення, бо я не звикла поступатися своїми принципами. Але інколи нам доводиться це робити заради тих, кого ми любимо. Мене проводили до вітальні, де майже всі зібралися. Дивно, це місце так швидко стало для мене чужим. А пройшло ж так мало часу. І ніби всі фальшиво посміхалися, проте я майже фізично відчувала те, напруження, що витало у повітрі. Мама зручно вмостилася в обіймах свого майбутнього чоловіка, що не зводив з неї погляду. Можливо я і помилилася і він справді закоханий в неї. Не хочу про це думати, бо мене мало цікавить їх особисте життя. А от Макс дивився у вікно, про щось задумавшись. Як завжди в своїм мріях, такий вже мій братик. Вже за мить вони звернули на мене увагу. Так, я вмію ефектно з'явитися. 

- Аніко, - спокійно промовила мама. - Я рада, що ти таки прийшла. Хоча, маю визнати, що сумнівалася до останнього.

- Мене попросив Макс. - одразу розставила я все по місцях. - Саме тому я тут. 

Вона навіть не посміхнулася та не піднялася, аби обійняти мене. Ну що ж, зробимо вигляд, що це абсолютно ніяк не вплинуло на мене. Мені не дуже то й хотілося цього. Не варто забувати, що тепер вона має нову родину. І в ній, судячи з усього, мені просто немає місця. Що ж, і таке інколи буває. Я стала чужою у власній сім'ї. В мене залишився лише брат, який завжди буде на моєму боці. Це ж треба таке, що саме в цей момент на вечір заявився Кайл. Я мало не простогнала в голос. Навіть привдягнувся для такого випадку. Прямо красень на виданні. Однак я навіть не обернулася до нього. Мені його і так вистачає в житті, адже ми змушені бути сусідами. А тут ще й на вечері його терпіти. Ну що ж, Аніко, звикай. Тепер так буде завжди. 

- Вибачте, я трохи запізнився. - посміхнувся хлопець. - Затримався на роботі, а потім ще мав заїхати додому.