Глава 3

Мама нас порадувала тим, що ввечері до нас в гості прийде Джейк зі своїм братом. аби нарешті познайомитися з родиною своєї нареченої. А я вже чекала на цю зустріч. Однак було якесь не дуже добре передчуття. Все-таки я очікувала побачити альфонса, що обов'язково буде хизуватися перед нами, аби тільки сподобатися. Проте в цьому зовсім не було сенсу, адже він мені вже не дуже подобався. Ну не вірю я в те, що чоловік може закохатися в жінку, що на десять років старша за нього, до того ж ще й настільки багата. Ні, моя мама дуже гарна і молодо виглядає, та все ж...

Вона з самого ранку перевіряла, аби все було ідеально. Вечерю готували спеціально запрошені кухарі з нашого ресторану, адже так захотіла мама. Ще й італійська кухня, улюблені страви Джейка. Весь будинок ідеально прибраний, повсюди квіти та якісь дрібнички, що зовсім не підходили до інтер'єру, але б точно сподобалися чоловіки. І усюди я чула лише одне ім'я. Джейк, Джейк, Джейк... Здається в мене скоро алергія буде, якщо я ще раз це почую. Моя мати вже точно з розуму сходить з цим одруженням. І це ще більше настроювало мене проти цього чоловіка.

От от він вже прийде, тому я і вирішила перевдягнутися. Нехай вони мені не дуже то й подобаються, але я маю виглядати бездоганно перед новими людьми. Тому, мені довелося вдягнути синю сукню до колін, що вигідно підкреслювала моє тіло, а також чорні босоніжки на високих підборах. Так я хоч не здаватимусь настільки маленькою. Волосся я прибрала наверх, зробивши гарну зачіску і легкий макіяж. Таке мені завжди подобалося. Пам'ятаю, що в дитинстві мріяла стати стилістом чи візажистом. І всі мої домашні страждали від цих тренувань. З часом я виросла та мрії змінилися, але хист все одно залишився.

Тому, коли я вже була готова, то спустилася до вітальні, адже от-от прибудуть наші гості. А я ще досі морально не готова до цього. Мене можна зрозуміти, адже не кожен день я знайомлюся з маминим нареченим. І от настав час Х.

У двері подзвонили, і мама одразу ж побігла відчиняти їх. Виглядала вона дуже гарно у своєму білому костюмі та з легким макіяжем. Але це ще й тому, що вона буквально світилася з середини. Лише брат залишився вірним своєму домашньому одязі — светер, джинси та кросівки. На роботі ж він суворий начальник з чітким дрес-кодом, а вдома можна розслабитися.

І тут увійшов цей Джейк. Що ж, маю визнати, він доволі симпатичний чоловік. Роки йому точно пішли на користь. Він був високим, навіть трохи вищим за Макса, мав коротке світле волосся та яскраво-сині очі. Кремезний, міцний, та ще й з бородою. І що моя мама, яка завжди любила вишуканість, знайшла в ньому. Та когось він таки мені нагадує. Чоловік уважно розглядав нас, а тоді посміхнувся. Якщо він ще попросить називати його "Тато", я просто не стримаю сміх.

- Доброго дня, я Джейк Корнуелл. - представився він.

- Нам дуже приємно. - ввічливо відповів брат. - Я Макс, а це моя сестра Аніка. Ми раді нарешті познайомитися з вами.

Він потиснув руку чоловіку, а той поцілував мою. Подивіться який хороший, прямо старається нам сподобатися. Але це не спрацює. Однак чому він один? Де його брат, з яким ми теж маємо познайомитися?

- А Кайл? - спитала мама. - В нього з'явилися якісь термінові справи на роботі?

- Він зараз прийде, просто машину паркував. - посміхнувся Джейк.

Стоп, Кайл? Мені зараз почулося? Та ні, це ж не таке рідкісне ім'я. Та й того хлопця звали Карл, ніби. Хоча, може і я помиляюся. Але ні, я просто стала якимось параноїком. Це ж не означає, що я тепер постійно буду зустрічати його. Треба забути про ту ніч як про одну велику помилку. Але чомусь мій мозок вирішив вчинити інакше, пригадуючи нові моменти.

- Доброго дня, перепрошую, що запізнився. - почувся голос. - Просто в вас така велика територія вашого будинку, що ніяк не міг припаркувати машину.

Просто прекрасно, значить його таки звали Кайл. І чи може все так просто зівпасти? Цей хлопець, від якого я вчора зранку поїхала, зараз стоїть переді мною. І, судячи з наглої посмішки, хлопець теж мене впізнав. Оце я так точно потрапила у цікаву ситуацію. Здається, і Макс про все здогадується, адже він бачив його. От зараз він про все розповість, виставивши мене не в найкращому світлі. Але байдуже, я сприйму це все з високо піднятою головою. Тому, я лише мило посміхнулася.

- Це Кайл, мій брат. - відповів Джейк. - А це Макс та Аніка. І моя майбутня дружина Женевьєва. Нарешті ви змогли познайомитися.

Він потиснув руку Максу, поцілував мамину, а потім і мою, затримавшись занадто довго. Я бачила цю лукаву посмішку, що не віщувала нічого доброго для мене. Цей Кайл точно щось замислив, і зараз я не у вигідній позиції.

- Дуже приємно познайомитися з вашою родиною. Дуже радий, що скоро стану частиною всього цього. - він не зводив з мене погляду. - Маю зізнатися, що у вас дуже гарна донька. Напевно, всю свою вроду вона перейняла від вас, Женевьєво.

- Кайле, можна просто на ти. - мама просто розтаяла від цього компліменту.

Так він вирішив поки не розповідати? Можливо, хоче зробити це більш ефектно. Треба терміново в нього все дізнатися. Але якщо він захоче зробити це, то його нічого не зупинить. Я подивилася на брата в пошуках підтримки, і, здається, він все зрозумів.

- Мамо, може ти перевіриш чи вже все готово? Я б показав Джейку нашу колекцію вин, а Аніка поки проведе екскурсію по саду. - як можна невинніше сказав брат.

- Але ж я хотіла... - почала мама.

- Чудова ідея. - перервав її Джейк. - Шанс для нас дізнатися одне одного ближче.

Вона ж лише кивнула, поцілувавши свого нареченого у щоку. Підморгнувши мені, Макс повів чоловіка у підвал. А ми ж вийшли на вулицю. Весь цей час ми провели в тиші, адже я просто не знала як почати цю розмову.

- Значить ти донька майбутньої дружини мого брата. Просто чудово. - раптом сказав хлопець.

- Повір, я цілком поділяю твоє здивування. - я присіла на лавочку. - Я б хотіла, аби цього всього взагалі не було. Особливо тої ночі в клубі. Це взагалі моя найбільша помилка.