Лорена
Я вирішила що зізнаюся матері, і ми зможемо вибратися, тож я дочекаюся допоки мама зайде в підвал, і розповім їй усе, і вже байдуже що я не зможу помститися, але мамі доведеться відповісти за ті вбивства які вона скоїла, і поки я все це думала двері просинилися, і зайшла вона, а я глибоко вдихнула і сказала:
-Мамо що ж ти коїш?
-Д...Доню? Запитала вона.
-Так це я мамо, а тепер заспокойся і поклади ніж на місце.
-Але як таке можливо.... ти ж була мертва, я сама бачила! Ти точно моя донька?
-Пам’ятаєш, як ми з тобою ходили в парк атракціонів, і я розбила коліно, а ти сказала щоб я ніколи не боялася?
-ДОНЮ!!
З цим криком вона кинулася нас розв’язувати, а потім обійняла мене, і я заплакала разом з нею, а потім сказала:
-Але ж ти розумієш, що мені доведеться тебе заарештувати, за те що ти скоїла?
-Так, звісно... Але головне що ти жива, я відсиджу скільки треба, тільки головне що ти не мертва.
Від цих слів я розплакалася, і обійняла її ще міцніше, і тепер я зрозуміла, минуле в минулому, отже і Микита теж у минулому, тепер у мене є моя сім’я моя мама, і мій брат Ранес, тож пам’ятайте саме головне це сім’я!
кінець
Ось і кунець цієї книги мої любі друзі, але не думайте що це кінець історії, адже попереду ще багато таємниць...)