9 Розділ

Керон.

Ена, поки це все відбувалось, трохи зависла, а потім я наче побачив впізнавання і сум в її очах. Та певно мені лиш здалося, хоча вона дуже схожа на Владу Мельник. Так, Керон, ти вже мариш! Це маячня, Влада не може бути жива, та навіть якщо вона жива, то це точно не Лорена.

Микита.

Сьогодні вже 12 років як немає моєї коханої. Її звали Влада. Я її давно знайшов, їй тоді було 14, а я закохався в неї як останній дурень, я не знав що якщо ти наркоторговець, то під загрозою дорогі твоєму серцю люди. Я розповім як це все було.

12 років тому.

Я йшов повз, як побачив групу хлопців які ржали, і уловив частину їхньої розмови.

-Слухай а ми її не занадто? Вона ж ледь не здохла.

-Ти з дуба рухнув? Ні звісно, та й якщо здохне нам яке діло?

-А ти правий.

Спершу я не надав значення цим словам. Але потім коли пішов далі я почув, як хтось кашляє, і наче кашляє кров’ю. І зайшовши у провулок, я справді побачив дівчину всю в ранах та синцях, і вона кашляла кров’ю.

-Хто це з тобою зробив? Спитав я, хоча здогадувався хто.

-А... в..вви... ххто? Спитала вона.

-Я Микита, а ти хто, і хто це все зробив?

-Це... хххлопці... старшаки. Я так і думав.

-Як їх звали?

-Я...нне...з.знаю.

-Ясно, пішли.

-К...ккуди?

-В лікарню.

-Н...і.

-Ні тобі потрібно піти туди, ти в жахливому стані.

-П.прошу...нне...треб.а...якщо...я...п.іду...мама...дізнаєтся.

-Гаразд, але тоді тебе вилікую я. Сказав я, адже якщо її залишити то вона тут і помре.

Я взяв її на руки і поніс до себе до дому, коли ми прийшли, я обробив їй рани, і вона заснула. Вона прокидалась, і я змінював їй пов’язки. Так пройшло три дні. Я готува сирники, як почув ходу, і зрозумів що то вона.

-Доброго ранку. Каже вона.

-Доброго, ти вже прокинулась? Запитую я, хоч і знаю що тупо звучить.

-А що не видно? Вирішила з’язвити вона.

-Та ні, видно, не сліпий. Тобі вже краще?

-Так, дякую.

-До речі, ти так і не сказала як тебе звати.

-Влада.

-Зрозуміло, так за що тебе тоді так?

-Та так, обізвала однокласницю, а її знайомі і побили мене. А от тут справді шок.

-За звичайні обзивання, побити до напівсмерті? І я впевнений що обізвала ти по ділу.

-Ну як бачиш.

-Так досить про погане, краще сідай їж, а я піду не надовго по справах.

-А ким ти працюєш?

-Та так, неважливо, краще їж. Я вирішив уникнути відповіді.

-Ти..де..навчився..готувати..такі..сирники? Сказала я вона з набитим ротом.

-Не знаю, сирники як сирники, взагалі за рецептом моєї мами.

-Та ні це не просто сирники! Я знаю ким ти працюєш!

Від цієї заяви я ледь не подавився сирником. Звідки? Звідки вона знає що я наркоторговець?

-Та, ну і ким же? Сказав я після того як віддихався.

-Кухарем!

Після її слів мені стало легше.

-Ти екстрасенс чи що? Бо тоді я не знаю як пояснити те що ти вгадала. Вирішив я віджартуватись.

Очікуйте продовження!