8 Розділ

Лорена.

Отже, загляньмо трохи наперед. Чи я дізналась, ким працює Микита? Так, але вже тоді коли по вуха в нього втюхалась, і ледь не померла. Краще я вам розповім. Я тоді поверталась пізно ввечері, додому, і раптом мене схопили і кудись вивезли. Я почала кричати, та раптом, почула голос.

-Та заткнись дура!

-Ви хто?

-А що, твій коханий не розповідав про нас? А, точно, забув, ти ж не знаєш ким він працює.)))))

-Про що ви кажете? І взагалі, відпустіть мене!

-Не відпустимо, допоки борг не заберемо, хоча я не впевнений що ти взагалі зможеш піти.))

-Та що я такого зробила!

-Ти нічого, а от твій коханий ще й як, він здав нас під час контрабанди наркотиків, хоча сам не кращий!

-НІ! Максим би не продавав наркотики!

Далі я пам’ятаю тільки біль, і те що я майже померла. Прокинулась у якійсь не знайомій кімнаті, я спробувала встати, та в мене різко заболіла голова, і в цей момент зайшла якась жіночка, з ліками в руках.

-Не вставай, ти ще надто слабка.

-Гаразд,але як я тут опинилася?

-Я тебе знайшла коли ти вже майже з цим світом попрощалася.

-Зрозуміло, а хто ви?

-Я Валерія Михайлівна, а ти хто дитино?

-А я... а я Лорена... Лорена Рок.

-Добре Ено, можна я тебе так називатиму?

-Так, звісно.

-Добре тоді, тобі час приймати ліки.

-Добре.

Далі ви вже все знаєте, на впізнаванні була інша дівчина. Але після цього інциденту у мене залишвся страшний шрам. І я змінила ім’я, щоб помститися винуватцям цієї ситуації, ви запитаєте як я опинилися в Левайсі? Все просто, мене туди вивезли. І мені ще пощастило що мене знайшла та жіночка, бо інакше я була б вже мертва.

Скоро буде більше пригод, мої любі читачі, і вибачайте за паузи!