7 Розділ

Лорена.

Все ще флешбек.

Отже, я гадаю що ви здогадались що Микита, це Микита Власов. В нього я вже 3 дні, і синці та рани вже потроху сходять, Микита турбуєтся про мене.

-Доброго ранку. Кажу я, як заходжу на кухню, і бачу як він смажить сирники.

-Доброго, ти вже прокинулась?

-А що не видно?

-Та ні, видно, не сліпий. Тобі вже краще?

-Так, дякую.

-До речі, ти так і не сказала як тебе звати.

-Влада.

-Зрозуміло, так за що тебе тоді так?

-Та так, обізвала однокласницю, а її знайомі і побили мене.

-За звичайні обзивання, побити до напівсмерті? І я впевнений що обізвала ти по ділу.

-Ну як бачиш.

-Так досить про погане, краще сідай їж, а я піду не надовго по справах.

-А ким ти працюєш?

-Та так, неважливо, краще їж.

Я бачу він намагаєтся ухилитись від відповіді, ну нічого я ще дізнаюсь ким він працює. А зараз і справді поїсти треба, бо ще трохи і я його з’їм, замість сирників.

-Ти..де..навчився..готувати..такі..сирники? Сказала я з набитим ротом.

-Не знаю, сирники як сирники, взагалі за рецептом моєї мами.

-Та ні це не просто сирники! Я знаю ким ти працюєш!

Цей чувак ледь не подавився від моєї заяви.

-Та, ну і ким же? Сказав він після того як віддихався.

-Кухарем!

Після моїх слів, його обличчя виражало полегшення.

-Ти екстрасенс чи що? Бо тоді я не знаю як пояснити те що ти вгадала.

Чесно його слова прозвучали не дуже переконливо, але я ще доберусь до правди.

Очікуйте скоро продовження!