Керон
Я полюбляю, розв’язувати справи під музику, якщо забираю їх додому. Тож зараз розв’язую справу, і в мене виникають спогади, пам’ятаю Лорена втратила брата через цю справу. Я вирішив перевірити, і я справді знайшов інформацію про 15-річного Ранеса Рока, проте дивно дивно що вона сказала, що втратила свого брата, адже він досі просто зниклий безвісти, і можливо ще є надія врятувати його.
Мої роздуми перервав стук у двері. Я відчинив двері, та за секунду, я відчув що непритомнію. Прокинувшись я побачив що зв’язний, зза спини я почув голос.
-Що ж ви такого зробили, що ми опинилися зв’язаними, в якомусь затхлому підвалі?
По голосу я зрозумів що то Лорена.
-Не знаю. Може це ви в щось влипли?
-Я нікуди не...
Вона не встигла закінчити речення, тому що ми почули ще два голоси.
-Ви прийшли нас вбити? Сказали вони хором. Це Ранес і ще одна дівчинка яку також вкрали напередодні.
-Ні звісно, Ранесе ти що не впізнав мене? Почув я голос Лорени.
-Ено, це справді ти? Ми просто з Карле, подумали що це той навіжений вбивця.
І тут раптом відчинилися двері, а потім вийшла постать в чорному.
-Сподіваюсь ви готові померти?)
-Тобі це з рук не зійде! Сказав я.
-Та невже?)
Постать зняла каптур, і почала знімати маску.
На сьогодні все, чекайте на продовження любі друзі!