Лорена
Ну от, дожилася! Я неймовірна слідча, а з мене зробили вбивцю. Я взагалі свого брата втратила, через цього маніяка, який розгулює по місту.
-То ви вирішили що якщо я поруч з дітьми, то я одразу вбивця? Запитую я.
Бачили б ви реакцію, цього красунчика! Він сіпнувся, заволав, і гепнувся так, що ледь не накрився стільцем, на якому сидів.
-Ні, просто якась дивна дівчина, після зникнення двох дітей, підходить до інших і потім вони також зникають. Занадто дивний збіг, обставин вам не здаєтся? Відповідає чомусь агресивно цей, придурок. Думає що я не бачу, що він ледь не всі гріхи світу на мене повісив.
-Здаєтся, але це не я. Сказала я.
-А що ж ви тоді там робили?
-Розпитувала, я й сама в поліції працюю. Треба було бачити його обличчя, в цей момент. Бідолаха ледь не згорів від сорому!
-Отже, Ено, які у вас здогадки? Запитує мене. А що самому думалки не вистачає? Ну гаразд зараз зроблю, не урила а закопала.
-Ну почнімо з того, що вбивця чомусь обирає дітей, з однаковими очима, та кольором волосся. Мені здаєтся що якщо це так зване «Ритуальне» вбивство, то вбивця втратив когось із рідних, з такою зовнішністю.
В цьго Керона, аж очі на лоб полізли.
- Ви маєте рацію, і швидше за все це була або донька, або сестра.
В принципі він має рацію, але звідки він може так точно знати?
- Чому ви так думаєте? Запитала.
- Тому що жертви, віком до 17 років, але не молодше 13.
- Гадаю, що це має сенс.
Добре, з цим ми розібрались. А тепер треба роздумувати над справою, щоб вчасно врятувати дівчинку.
До зустрічі завтра!