Глава 5(3)

" ... Я стояла посеред якогось болота. Воно було вкрите густим туманом, було ніяково від цього. Я відчувала жахливий запах розкладання тіла. Заробивши крок я підняла погляд і побачила високого чоловіка з коротким волоссям, і одягненим в легкий хатній одях. Він був схожим на мертвеця, його очі були темними і пустими, а з його печінки стирчав ніж.

Побачивши цю жахливу картину, я зробила декілька кроків назад, але зіткнулася з чимось. Це також був чоловік, приблизно такого ж віку, але з довгим волоссям. Був одягнений в рубашку з коротким рукавом, чорні брюки і в тріснутих прямокутних окулярах. 

Я відскочила від нього і повернула голову в право, а потім і на ліво, всюди де не глянь, помадою ходою до мене направлялися такі ж люди. І дівчата, і чоловіки, і дорослі, і молоді. Наближаючись вони зменшували коло і постійно щось бурмотали. Він страху і безвиході я впала на коліна і затулила лице руками...."

З того жахливого світу в реальний, мене повернула мама, що кликала снідати. Я сіла на ліжку і мене як струмом вдарило — це був лише СОН...той СОН.

Вчора я приїхала провідати батьків і сестру. Вони ще жили у тітки Зілпи, але вже планували переїзд в так сказати "ОРЕНДОВАНИЙ" дім, хоча ніякого оголошення біля будинку не було, може його зняли? – З такими думками я причесалася, переодягнулася і пішла на кухню. 

– Доброго ранку, як спалося на новому місті? – привітно запитав у мене пан Фейлд.

– Доброго. Не най краще... – сонно відповіла я йому.

  – Знову той сон. Таке відчуття, що він мене переслідує – пробурмутала я до мами. 

 – Який сон? – зацікавився тато Нуки і мені прийшлося розповісти про мої нічні пригоди.

  Цей сон снився мені і раніше, декілька разів, але вже пів року, до цього моменту, я спала спокійно, та й вже навіть забулася про нічні жахи і як боятися лягати спати. 

У батьків я гостювала не і вже дуже скоро я знову доглядала за своєю улюбленою Флорою.

Настрій на фермі був, нульовий. Я завжди думала, що це Нука головний клоун, який завжди нас веселив, але без Юли навіть Батон був сумним. 

– Дівчатка і хлопчики, я прийшов вам настрій підняти, – порушив тишину в конюшні дідусь Лілі і хлопців – скоро Мірель зі своєю дружиною приїдуть!

 – Тато з Мамою.... Дідусю, дай я тебе обійму! – зраділа новині Лілін і кинулася обіймати дідуся. 

В мене ж від цієї новини мурашки по шкірі пробігтися. Я знала, що батьки Лілі не проти моєї присутності, але всерівно було страшно. 

 А день видався важким, і тому коли моя голова торкнулася подушки, я зразу провадилася в глибокий сон, чи кошмар? 

 Я не я, якби не мої нічні жахи... Знову я стою посеред болота, знову ті ходячі мертві люди, знову це відчуття безвиході. Тільки в цей раз я змогла почути, що вони говорять, це... Вбивця?

В наступній главі:

... Що про Ліану думають чистокровні Дрейни? А що про Дрейнів думає ''ВБИВЦЯ ДРЕЙНІВ''? Що ховає в собі шкатулка мисливця на дрейнів? Що ще Ліана незнає про свою родину? Чи захоче Юла любити таку Ліану?