Глава 5

Сьгодні був день ''х'', сьгодні проводяться весні перегони! Щороку кінний клуб в сусідньому місті проводить весняні перегони для дрейнських порід коней і гібридів з цими видами. Цього року перегони обіцяють бути розкішними, адже сьогодні двадцяті перегони. Будуть розважальні номери з конями для глядачів, ярмарок і десять додаткових місць в перегонах для коней що не належать до дрейнських.

Всі хвилювалися. Поки ми з Лілі обирали що одягнути до ферми приїхав фургон за конями, які ще звечора були підготовлені до скачок. 

– Швидше дівчата, запізнимося!

– Не панікуй Нука, все буде добре. – підбадьорила його сестра. 

Ми швидко зібралися і виїхали на місце. Дорога забрала 30 хвилин і на місті у нас було ще куча часу. Я, Лілін і Алан пішли за морозивом поки дід Степан з дружиною займали місце в першому ряді. 

Сама арена для перегонів виглядала розкішно. Всюди була прикрашена квітами, стрічками, якимись статуетками з розоватого кристалу та дрейнськими прикрасами. Шлях був довгим і розділявся на дві половини. Одна була схожою на ліс з ровами, колодами і різними перешкодами в такому стилі, а інша більш легка і перешкод було на ній менше. А над ареною були екрани що показували більшу частину дороги, що мали пройти хлопці, щоб усі могли бачити все. 

І ось почувся сигнал старт. Хлопці були під номером 5. Нука і частина учасників починали перегони. Вони йшли по меншому маршруті, але це був дуже важливий етап гонки, адже тут було можливо набрати більшу швидкість і збільшити шанси на перегони.

Гонка була схожа на естафету. Коли Нука разом з ще одним учасником разом перетнули лінію кінця їхнього маршруту і початок іншого, то відкрилися двері які були звичні для перегонів. І зразу на їхньому старті дівчина яка була під номером 6 підбила Юлу. Вигравши для себе хвилину часу. Але Юла швидко прийшов до тями і швидко наздогнав дівчину, як потім виявилося її звали Марта і вона часто порушувала правила, а в перегонах приймала участь в перше і навіть не здогадувалася чим це для її закінчиться.

А Юла тим часом перегнав всіх учасників і наближався до найбільш важкої перешкоди. 

– Лілі, – відірвала я її від гонки – а чому Юла саме на цій частині? Чому не Нука? І чому тій дівчині судді нічого не сказали?

– В Юли чистопорідний дрейнській скакун, а вони були виведені щоб у таких умовах, як на перегонах, бігати з великою швидкістю..

– А судді нічого не зробили, щоб перегони не зіпсувати, – підключився до розмови дідусь Лілі.

А тим часом на шляху в Юли знову стала та дівчина. Вона знову спробувала збити Юлу з сідла, але впоралася і сама чуть не впала забивши паралельно перешкоду. 

Кінь Юли вдало перетнув величезний ров і вже прямував до фінішу. І знову та дівчина. Їхні коні бігли на одній лінії, крок в крок. Було важко зрозуміти хто перший. І ось фініш, як нам здалося, що вони перетнули його одночасно. Але на великому екрані, на який ми всі з надією глянули, висвітилися місця і на першому була ферма ''Золота підкова''!

 – Да, вийшло! – з трибуни ми з Лілі закричали разом.

– ''Хлорей''! – крикнув Юла з фінішу піднявшись в сідлі. 

Я не придала великого значення цим словам, адже починалося найцікавіше: зі списку на екрані пропала одна ферма. До тієї дівчини підійшли судді і щось сказали, ми не чули, але Юла розповів, що її дискваліфікували за порушення правил безпеки і більше цю ферму ніколи не допустять до цих скачок.

Ми ще трішки погуляли по ярмарку купили собі сувеніри. Я собі статуетку коня з такого самого каменю(кристалу), а Лілі підвіску з метеликами на робочий стіл з червоних кристалів і таких самих. Вони наживо коштували не дорого. 

Приїхавши додому Юла виглядав не дуже. Я припустила що він перехвилювався, але все було набагато серйозніше...