Глава 4(3)

Це насправді був жарт. Коли ноги Грома вже були у воді із-за кущів вискочив Алан з криком ''Бааа!''. Гром, як і розраховували хлопці, злякався і побіг глибше в річку, а згодом і скинув Лілі у воду.

– Алане, це не смішно! – крикнула Лілін Алану, що вже не міг стояти від сміху. 

– ''Мудмуазель, давайте я допоможу вам злізти'' – сказав на дрейнській Юла і взяв свою сестру за руку, щоб допомогти спуститися з коня. 

– ''Що на тебе сьогодні найшло?'' – Корін бла незадоволена, але прийняла допомогу.

– Я сама! – відрізала я Юлу який хотів і мені допомогти.

– Добре, – він підійшов до Флори і щось зробив їй, що вона скажено понесла мене в річку прямо до Лілі, яка вже натравила свого пса Батона на Алана. 

Нука сміявся на маленькій кладці, що була в 10 метрах від нас, якою ми не поїхали, тому що я і Корі боялися. Корін і Юла пішли через кладку на інший берег: Корі, щоб скинути Алана з високого обривистого берега, а Юла напевно сестру туди ж. 

  – Юла тільки посмій, мені неможна мочити голову. – жалюгідно промовила дівчина братові, а він лише посміхнувся і скинув її у воду

 – За дівчат! – крикнув Алан з берега й штовхнув його у воду, а потім і сам стрибнув. 

– Можна питання хлопці? – вже вилізла Лілі на берег і викручувала волосся.

– Давай, – веселий Нука кепкував з Юли.

– Для чого ми одягали купальники, як весь наш одяг повністю мокрий? – сердито промовила вона до них, – ви то роздягнутися. – А в чому проблема? Розвісьте їх на забор біля того хліва. – з насмішкою промовив Юла.

– То не хлів Юла, а переодягання і туалет! – виправив його Нука.

Ми розвісили на кам'яний забор вальтрапи, сідла та інши приналежності коней, які змокли в річці, з надією що вони висохнуть. А свій одяг на спеціальних шнурах. Плавати ми пішли в інше місце, глибше і з трампліном, через те, що хлопці з кіньми замутили всю воду. 

– Там воду збовтали і сюди прийшли... – кинула Лілі Нуці що наближався до нас. 

– Та ні там просто приїхав хтось, і щоб не подумали що ми з кіньми купалися, – присів він до нас і посміявся. 

– Бомбочка! – крикнув Юла добігаючи до трампліна і стрибнув у воду, але не бомбочкою.

– Це не бомбочка Юла, це досочка! Ось бомбочка! – до нього стрибнув Алан.

  – Чуєш Нука? Раз ти вже прийшов, накачай нам матрас, – знасмішкою сказала Лілін до Нуки, що вже був ішов. 

Ми засміялися й спустилися у воду з містка чекати на надувні матрас з колом. Коли Нука прийшов то відав нам лише коло, а матрас собі забрав. Потім вони з Лілі билися за нього, а ми з Корі в стороні хіхікали. 

  Сонце сідало і ми вже були біля ферми. Дідусь добре відчитав хлопців за мокрі сідла і волосся Корілан, адже їй потрібно було їхати додому.

Ми з Лілін, після того як провели подругу на її рейс, заїхали на машині діда Степана, в магазин за амуніцією для Флори, адже своєї вона не мала. Сказати по чесному водить Лілі як п'яниця.

 – Все більше я з нею нікуди не поїду! – крикнула я коли виходила з машини.

– А я чув що Корі сподобалося з вітерком проїхатися, – підморгнув Юла Лілі, а потім підійшов до мене – сподобалося амуніція? Я сам колів обирав. 

– Рожевий? Ти смієшся? – я відкрила коробку з сідлом, вальтрапи і іншими приладдями, яку нам приготували і підібрали в магазині, ще до того коли ми приїхали. 

Юла посміявся і пішов займатися своїми справами. Лілі допомогла занести амуніцію на потрібне місце, а потім пішли вечеряти.

В наступній главі: 

Тренерування скінчилося, почалися справжні перегони... Жорстокі, великі і можливо смертельні?  Але чим кінчиться для ферми ''Золота підкова'' участь, а можливо і перемога, у ціх перегонах? ...