Глава 4(2)

Корін залишилася на фермі ночувати. Тому що її батьки поїхали в місто, щось вирішити з маленькою Мілою. І щоб старша дочка не скучала вдома вона поїхала з ними. 

Сьогодні дід особливо сильно муштруввв хлопців — Нуку і Юлу. Адже наближалися весняні перегони і він планував, що хлопеці приїдуть з першим місцем.

– Значить так, у Юли дрейнка він закінчує. Ти Нука починаєш! – роздавав завдання він поки ми — дівчата стежили. 

– А що за дрейнка? – запитала я в Лілін спершись в дерев'яну загорожу.

– Скорочено Дрейнський біговий кінь. Це така порода виведена в нашому рідному Дрейнкорні. – відповіла вона – вона спритні та ідеально підходять для другої частини перегонів. 

– Як це? 

– Побачиш зрозумієш. Це як естафета. 

Дід Степан розповів хлопцям завдання та наказав Нуці стрибати першим. Той впорався прекрасно і всі перешкоди подолав на ура. А тренувалися вони на великій доріжці ні яку розставляти перешкоди. Коли і Юла з Хлором все зробили дід відав наказ Юлі стрибати через рів з водою який був викопаний на іншій арені і там починалося найцікавіше. 

Розігнавшись на потрібну швидкість і вже приготувавшись до скачку Хлор різко спинився і Юла разом з вуздечкою полетів вперед, прямо у воду. Ми всі хором з нього засміялися. Він був мокрий повністю з головою.

– О! А їдемо купатися?! – різко зупинив сміх Нука.

– Правильно, якщо мокнути то всім. – пирхнув Юла і пішов передягатися. 

Було вирішено їхати. Я залізла на Флору, її пухнасті боки лоскотали мої голі ноги. 

– Чого вона така широка? – засміялася я до Лілі і Корілан. Мені було досі незвично сидіти в сідлі. 

– Хлоре постривай, – кричав Нука коню намагаючись вдягнути нову вуздечку, але Хлор но то і хлор, що не любив нікого окрім Юли. – на сам одягни... я втомився за ним бігати – врешті решт Нука кинув вуздечку Юлу.

 – Хлор до мене. – кликнув коня господар і вдягнув вузду, яка була не така, як я собі уявляла. Вона не запихася в рот, дрейни не любили такі, вони створили свої.

Ми вирушили у дорогу, перед тим одягнувши купальники і взявши з собою рушники. Коли їхали то розділилися Нука і Алан на Томові ішли далеко спереду, а Юла був вимушений терпіти мені і сестру, які боялися їхати швидко. 

 – Юл, а можна запитання? – запиталася я підходячи до річки.

– Так, питай.

– А якої породи в тебе і Нуки кінь?

– В мене Дрейнська бігова, а в Нуки... Незнаю. А в тебе дитя любові дрейнської кобили і Фіордського коня. 

Від такої відповіді в мене щелепа чуть не відпала, а Юла кінець кінців вмовив Хлора догнати хлопців, яких і видно вже не було. Приїхавши на місце ми не побачили нікого.

– Вони або втопили, або...

– Або це дуже тупий жарт, – Лілін доказала версію Корі. І з цими словами вона направила Грома в річку, щоб оглянутися.