Глава 4

Сьогоднішній ранок був ну дуже дивний Нука і Юла чомусь ходили посварені і практично не розмовляли і між собою, і з нами. Але як мені сказала Лілі, я на це не звертала уваги, адже день обіцяв бути насиченим і хорошим. 

Ми допомогли по господарству і на кухні, адже сьогодні приїдуть батьки Юли, але хлопці про це не знали. Після переробленої роботи ми були втомлені, але обрали подивитися на тренування Юли і Нуки до весняних перегонів.

Дід Степан за всім на арені пильно стежив. Було дивно дивитися на безрадісні лиця цих двох колись веселих клоунів.

 – Зарано... Збив... Запізно... Не перепригнув... – похилив голову Дідусь

  – Що за... – буркнув Юла злізаючи з коня.

– Юл ти не намагався посміхнутися, може і вийде нормальне тренування.

  – Ні дякую...

Зразу за Юлом зайшов на арену Нука. Він на першій же перешкоді впав. Принц відмовився везти на собі такого злого господаря.

 – А за падіння Нука дискваліфікація. Ти хоть не вдарився? 

 – Ні, – грубо відповів він Діду Стасу

– Хлопці, такими темпами ви заслужене останнє місце, – кинув їм наостанок дідусь

Побачивши, що арена для тренувань вільна, себе вирішив перевірити Алан на Томові. Зі всіма перешкодами вони справилися просто чудово, навіть рів з водою. Коли Алан закінчив тренування хлопці розпрягли коней і пішли на пасовище, під велику черешню, яка там росла. Ми подивившись на блискавичний виступ Тома пішли попередити наших ображених про приїзд гостей.

На пасовищі нас зустріла Флора, яка вже гуляла з іншими кобилами і Томом, якого вже розпрягли і випустили пастися. Інші жерепці гуляли на іншому пасовищі, тому ми не зустріли дикого Хлора, до якого я все ще боюся підходити. Тепер мій кінь — Флора провела нас до дерева де якби мирилися хлопці.

– Так Нука підняв свою дупу і пішов допомагати Алану прибрати арену для тренувань! – командним тоном сказала Лілін.

– А він? – Нука вказав на Юлу, який слів по той бік дерева.

 – А в нього буде завдання перекладача.

– Юя!! – Юлі на шию впала маленька дівчинка, років 4-5.

  – Юя.. – лопав зі сміху Нука. – я неможу... Юя!!

 – Вони помирилися, – похлопала мене по плечі Лілі – ходімо знайомитися.

Але далеко нам іти не прийшлося. До нас боязно підходила дівчина нашого віку. Побачивши хто прийшов Юла встав і обійняв її. Це було мило, хоча я трішки ревнувала. Дівчину звали Корілан і вона була рідною сестрою Юли. А маленьку дівчинку Міла (Мілка).

Ми пішли в дім де нас вже чекали, познайомилися, поїли. Мені як і Лілін некомфортно було в оточенні дрейнів, які розмовляли на іншій мові, навіть Мілка гарно розмовляла рідною мовою. Тому ми вирішили втекти з своєрідної вечірки і вже надворі Лілін вмовляла мене проїхатися верхи до красивого озера. Як бачимо що до нас іде дівчина, це була Корілан.

 – А можна .... з вами на коню? – зупиняючись промовила вона,через те що погано знає нашу мову. 

– Звісно! – підмойгнула мені Лілі і поклала лікоть на моє плече – так Ліано? Ми ж поїдемо до озера?

– Ну що ми їдемо? – вже сидів на Томові Алан.

 Я все таки подолала свій страх і трішки потренувавшись в керуванні ми виїхали з ферми. Коли вже від'їхали доволі далеко то Алан сказав Лілін глянути на ферму. Вона гарно освітлювалася, але потрібно було дивитися на Нуку який сердитим поглядом проводжав нас, а все через те, що Лілін їхала верхи на Принці. Ми посміялися і я побачила як до нього підійшов Юла і послав комусь повітряний поцілунок.

Прогулянка була чудовою і колись мовчазний Алан виявився балакучим шутником. І Корі була приємною дівчиною. Незважаючи на її рівень української ми її розуміли і вона нас трішки.