Глава 3(3)

Було таке відчуття, що Юла навмисне ховається від мене, тому до вечері я його небачила.

Зібравшись з силами, через нехочу, я вийшла з будинка. Мені чомусь було соромно і здавалося, що всі знають, що Юла мені сказав. Але я швидко заспокоїлася тому, що ми підійшли до конюшні. Новий кінь, а точніше кобила, освоювалася в своєму просторому загоні. Ми підійшли до неї, щоб спробувати надягнути вуздечку. Лілі зарання запитала в діда Стала чи можна взагалі до коня лізти. Він погодився, але осідлати заборонив, та й всі сідла на фермі їй не підходили. Кобильці зразу не сподобалася Лілі і вона надавала себе запрягти. 

 – А можна їй яблуко дати? – запиталася я і вказала на спроби тварини вкрасти моє яблуко, яке я їла.

 – Ну спробуй. – вона посміхнулася і склала руки на грудях.

Я  стала ближче до загону і кінь з радістю пригостилася надкушаним фруктом. Доївши яблуко вона почала тертися об мене своєю мордою випрошуючи ще.

 – Ні, перестань! В мене більше немає!

 – Вона хоче ще! – засміялася Лілін і сказала – якщо вона тепер твоя то тобі їх називати.

– Флора! –не думаючи відповіла я.

– Чому? 

– Незнаю, саме якось,  – ми посміялися і пішли допомагати бабусі Лінді з вечерею. 

Я, як і Юла, за їжею сиділи як посварені. Не дивилися на друг друга і не розмовляли. 

– Знаєте? – розвіяв заряджену обстановку дід Степан – в мене так колись старші брати сиділи — ображені! А знаєте чому? – він затих і всі на нього подивилися окрім Юли – вони нечайно поцілувалися! 

Всі вибухнули сміхом навіть я і Юл. 

 – Фу, це ж так бридко, – промовив Юла.

  – Ага, але будемо надіятися у вас з Ліаною не така ситуація, –  підкольнув друга Нука, а ми з Юлою прорізали його сердитими поглядами.

– Ні, не хвилюйся. І чого ви до мене вчепилися, я зовсім про репетитора думав.

– Так битися будете десь тільки не при мені, – зупинила сутичку бабуся Лінда. Хлопці ввічливо вийшли іза столу і пішли в зал боротися. 

 – Малі діти, скажи Ліа. – сказала до мене Лілін.

– Угу...

Повечерявши я попросила Лілі допомогти мені якось припинити це з Юлою. Подруга знайшла в своєму блукнотику потрібну фразу і мені залишалося лише знайти момент і відмовити йому. І момент я таки знайшла... Коли виходила з душу зустрілася з ним в коридорчику. 

– Постій Юл, – зупинила його я в дверях ванної – я тут подумала над твоїм питанням і вирішила ''Фолд амідо*'', –сказала я і весела пішла спати, залишивши його розгубленого. Після цього він і справді перестав соромитися мене, але зате почав робити дещо інше. Те що Лілін мене попереджала, але я думала що сама з цим впораюся. 

СЛОВНИЧОК:

   ''Фолд амідо'' — Ніколи пане.