Глава 3

Наскільки б не було добре відпочивати після всієї переробленої роботи за ранок, але цю приємне атмосферу перебив дзвінок. Дзвонили до Лілі. Це був її, Алана і Науки дідусь. Він дзвонив попередити що приїде по обіді, через невідкладну справу. Це була його ферма, яку він має віддати свому зятю — батьку Лілі. А це просто він поїхав у відпустку і сьогодні приїжджає.

– Загон! – крикнули одночасно Нука і Юла почувши новину і побігли збиратися на двір. 

 – Який ще загон? – поцікавилася Лілі.

 – Лілька не до тебе зараз, – відмахнувся її брат Нука.

Виявилося хлопці пообіцяли діду Стасу полагодити старий загон де раніше гуляли поні, тільки от забули і прийшлося робити зараз, дуже швидко. А дід Стас приїхав завчасно як і обіцяв, але не один, а з дружиною, яка була набагато молодше від нього і не виглядала на бабусю. 

– Баба Лінда навідміну від дідуся Дрейн! Тому вони така красива, худа в своєму віці, – пояснила мені Лілі. 

 – А Лілі це Лінда? – запиталася я в Лілі сидячі на заборі.

– Не зовсім, але доволі схожі імена. Моє повне Лілін, – вона зістрибнула забору де ми сиділи і кинула мені – ідемо, знайомитися будеш. 

Поки її бабуся розбирала свої речі, до нас прийшов дідусь. Ми познайомилися і поговорили трішки поки чекали на загадковий фургон. Мені і Лілі кортіло взнати, що чи хто мало приїхати. 

І ось через хвилин 20 до ферми під'їхав великий трейлер. По малюнкам на машині я зразу зрозуміла, що привезли саме коня і така новина дуже підняла настрій моїй подрузі, на відміну від хлопців, яким було по барабану щодо нового коня. 

З машини вийшов водій і його помічник. Водій зразу підійшов до діді Стаса і почав з ним обговорювати щось, а молодий хлопець помічник відкрив фургон і вивів красивого коня. Це була красива кобила. Світло коричневого кольору і ще світлішими ногами. Та з розкішною білою гривою та хвостем. 

  – Ухти, яка красуня! – скрикнула Лілі.

 – Ну звісно, найкраща в найкращу ферму! – промовив водій до нас, а потім сказав до діда Стаса – а ви будете приймати участь у весняних скачках?

  – Так напевно.

Вони попрощалися, хлопець передав коня Нуці, який тільки що підійшов до нас. Він повів її до конюшні, а ми з Лілі вирвалися допомогти і пішли за ним. 

 – Ліано?! – окликнула мене Лілі різко зупинившись коли ми йшли до конюшні.

 – Що Лілін?

– Постривай, якщо Том не бажає тебе бачити, як і інші коні, то це точно твій варіант, – її голос був щасливим – залишилося тільки з дідом домовитися.

Я не встигла навіть слова сказати, як мені вже дозволили осідлати коня. Дід Стас сказав, що, якщо кінь сподобається то за ціле літо праці віддасть його і по старій дружбі дозволить безплатне проживання кобили в конюшні. Так це вже коштувало гроші, але я ще не знала чи захочу я їздити верхи і займатися цим. 

 – Мудмуазел, а куб ла велья? – до мене самотню підійшов підняти настрій Юла.

 – Що, пробач? 

– Ой я був забув. Ти незрозуміла нашу мову. – по йому було видно, що він старається говорити нормально, але інколи плутався в мові – а чому сумуєш?

– Я не сумую, я думаю, – сумно відповіла я – незнаю чи хочу вчитися їздити верхи, незнаю чи зможу. 

– Всі з чогось починали, – він провів рукою по моєму плечі і трішки похлопав та й пішов. Від його акценту і голосу в мене серце починало битися швидше. Я не знала це кохання, чи ще щось.

Якщо це кохання то це і недивно, його красиве, довге, пряме волосся просто зачаровувало. Воно було двох кольорів коричневого і світло молочного. Інки мені перепадала така можливість торкнутися його, і воно було м'яке і ніжне.