Глава 1(3)

 Лілі мені розповіла що ще раніше хлопці  впустили декілька щурів на ферму. Дід за це їх звісно наказав і сказав виловити усіх, що було практично неможливо. Й тепер вони хочуть зловити одного і мене налякати, але поки налякали вони лише Юлу. 

Вже вечоріло і я допомагала Нукові і Лілі з вечерею, а хлопці кормили коней, овець та інших тварин й зробили всю вечірню роботу. Нука, як хороша нянька умів робити все, навіть готувати і прибирати, але для мешканців Дрейнкорну — батьківщина Дрейнів, ким вони і були, це є нормою.

Повечерявши і зробивши всі справи по дому і фермі, всі займалися хто чим — Алан читав щось зайнявши підвісне крісло, Нука з другом пішли в підвал, робити щось, а ми з Лілі дивилися її фотоальбом. 

– Цікаво а що хлопці роблять? – поцікавилася я в подруги. 

– Можемо це перевірити, – підмойгнула Лілі і встала з ліжка – ідемо.

Підвал був просторим і світлим від модних й дорогих ламп. Здавалося що це ще одна кімната, а не місце де зберігалися продукти і закрутки. З ліва були ще одні двері, як розповіла Лілі там зберігалися закрутки, овочі та інші продукти, а на цій половині був закритий басейн, про існування якого я ще не знала, декілька тренажерів, пуфіки та діванчик і різні настільні ігри, але мою увагу привернула картина на стіні, з пейзажем якогось міста, а знизу на ній був напис ''Монако — місто човнів''. Незнаю чому, але побачивши її, в мене перед очима з'явилася картинка зі давнього сну-жаху.д

 Від роздумів відірвали друзі, які хотіли щось показати. І скориставшись нагодою я запиталася про таємничу картину, що мене так манила:

– Лілін, а що це за картина? – з надією кинула погляд на стіну.

– Картина? А ти про цю, – весело відповіла вона – в ній немає нічого цікавого, окрім її появлення... Зацікавила?

 – Так, – я кивнула.

– Її подарував моїй мамі і татові на весіллі, незнайомий чоловік. Як розповідала мені мама: він був одягнений у звичайний чорний спортивний одяг. В чорній масці і з капюшоном від кофти на голові він підійшов до наречених і вручив картину, загорнену в однотонну подарункову обгортку... – Лілі весело глянула на мене і додала: – і більше ніхто його не бачив, ніколи. 

Розповідь Лілі заставила мене зануритися в роздуми. Мені було цікаво, в мене було безліч питань, на яких не було відповіді...

В наступній главі:

Перша поїздка верхом, але в екстремальних умовах і перші спроби проїхатися на коню самостійно. Перша симпатія до Нуки...