Нові борці

Вони обоє замовкли і просто йшли в тиші далі. Згодом у темряві вони почули чийсь плач.
-"Ти чуєеш?" - спитав Роман.
-"Так... Десь дуже поряд"
Вони побачили поворот направо і швидко зайшли туди. Освітивши ліхтариком простір, вони побачили квадратне приміщення, в якому сиділи і лежали шестеро різних заплаканих людей. Коли ці люди помітили світло, то здригнулися і підскочили.
-"Хто ви!?" - крикнула якась жінка.
-"Ми... Ми, в якмоусь сенсі, мисливці" - відповів Роман.
-"Ви шукаєете того жахливого змія?" - спитала жінка.
-"Так"
-"Мене звуть Марія, я екскурсіоний гід, ми гуляли по катакомбах, аж раптом, якась здоровенна тварюка вискочила і налетіла на нас, забравши шестеро чловік, серед яких близькі та рідні цих людей"
-"Дуже шкода, але зараз перед нами стоїть важлива задача, треба забути про втрачених близьких і збагнути, що в наших руках доля не тільки вашого світу але й багатьох інших! Тож, у вас є вибір, чи сидіти тут далі, чи піти з нами, і спробувати щось вдіяти з цим!" - раптово гучно заговорив Дерр-Зен,-"Мене звати Дерр-Зен, я з іншого світу, і я єдиний, хто хоч щось знає про цю тварюку,  я маю деяку зброю, але до неї треба йти, то ж якщо ви з нами, то не зволікайте, йдемо вже!"
Люди почали перешіптуватись. Було видно, що вони не дуже й то довіряють цьому незвичному чолов'язі, але дивлячись на те, що тільки-но якась величезна зміюка забрала їх рідних та близьких, іншого виходу не було, то ж вони мовчки рушили за нами. Ми йшли далі, дорогою ,що нам вказував ліхтарик Дерр-Зена.
-"Перепрошую, Дерр... Як вас?"
-"Дерр-Зен" - Дер-Зен і Роман йшли попреду всіх інших, Марія подйшла до них, і тепер йшла по середині.
-"Так, а що то за потвора?" - нерішуче спитала вона.
-"Уроборос... Змій, що пожирає себе сам". Далі Дерр-Зен розповів цим людям те саме, що й Роману, окрім того, що то була його вина, що ця тварюка тепер живе тут, у одеських катакомбах.
-"То ж ви стверджуєте, що ви з іншого світу?" - перепитала Марія після розповіді.
-"Так. З Потайсвіту"
-"Звідки, тоді, ви так добре знаєте українську?"
Роман здивувався: "А й справді, звідки?"
-"А як ви вважаєте? Я займаюсь торгівлею між світами вже десь років двадцять, якщо рахувати по вашому, то ж мені просто довелось вивчити декілька мов з інших світів, для комунікації з місцевими. До того ж у мене з дитинства до цьогог хист, адже я ховрун"
-"Хто?" - перепитали Марія і Роман в один голос.
-"Ховрун, це в нас... Таке... Ви називаєте різновид між людьми расами, то ж в нас це така раса, раса гуманів, які мають хист до вивчення символів. Частіше представники цієї раси стають перекладачами, письменниками, або щось таке ще"
Вони продовжували йти і спілкуватись про різне. В якусь мить з'явилось відчуття, ніби ніякого змія взагалі не існувало, а вони просто на екскурсії в катакомбах. Нарешті вони майже дійшли до схованки контрабандистів, як побачили кривавий слід, що тягнувся в невеличке приміщення, схоже на комору.