Розділ п'ятий

Повертаючись від ясновидиці, Анастасія запросила мене до себе з ночівлею, адже завтра день народження Дорріс Стівенсон - мати Анастасії. Вона хотіла, щоби я була разом з нею, але перед тим як піти до її дому, вирішила купити подарунок, адже не буду йти з порожніми руками. Я вирішила прикупити кришталеву вазу, тому що Дорріс Стівенсон дуже любить квіти. 
В самому будинку появилось багато рідні Анастасії: її дідусь з маминого боку Борис Берллет, тітка Дариана Стівенсон - мати Гудвіна, дядько Гелл Стівенсон - батько Гудвіна та брат Реджі Стівенсона, бубуся з боку батька - Зандра Стівенсон та її чоловік Вілфорд Стівенсон, брат Дорріс - Анакін Берллет, його жінка - Урсула Берллет та їхні діти: Равенна Берллет (16 років), Хайді Берллет (14 років) та Баррі Берллет (10 років).Тож сумувати не вийде.
Ввечері ми зібрались перед каміном, нам сказали піти в окрему кімнату, так кажучи молоді окремо. Я, Анастасія, Гудвін, Равенна, Хайді, Баррі, Кайлі та Оллі пішли в бібліотеку. Там ми розмовляли, Баррі, Кайлі, Оллі довго з нами не були, адже їм потрібно спати, тож всі інші залишились в кімнаті. Гудвін з нами довго не був, він сказав, що потрібно йди допомогти в участку. Тож залишились самі дівчата.
- А давайте пригадаємо? - промовила Равенна, витягаючи з карману карти.
- Ти що, мама заборонила тобі гадати, вона ж викинула карти! - обурливим голосом, сказала Хайді.
- Це просто гра! - трохи з посмішкою промовила Равенна.
- Гаразд, але щоби просто скоротити час. - я трохи здивувалась від почутого, адже це сказала Анастасія, яка не вірить в ніякі гадання та те, що повязане з ним. - Хоч посміємось!
- Давайте! - сказала Равенна.
Равенна потасувала колоду карт, потім почала викладати біля Хайді. 
- Твій майбутній чоловік буде впливовою людиною. - Хайді зраділа, на її обличчі появилась широка усмішка. - В тебе буде 4 дітей, 3 хлопчика та одна дівчинка.
- Неможливо! Але дуже хочеться, якби так і було! - мрійливо та поклавши руки на серце, помовила Хайді.
- Тепер Анастасія. - вона почала знову розкладувати карти. - Він буде королівської сім'ї, також займатиме місце на черзі до пристолу. У вас буде 3 дітей - 2 дівчинки та хлопчик.
Анастасія тільки засміялась, але на її обличчі не було віри в почуте.
- Тепер можна і собі погадати. Хм.. мій чоловік буде стариган, але багатий, і в нас буде 5 дітей, ф-у-у-у стариган. - вона скривила обличча, ми зареготіли. - Гаразд, тепер ти Лілі. Твій чоловік буде небезпечним. Що бандит? - засміялась Равенна. - Можливо працюватиме в поліції, у вас буде 2 синів.
- Та ну вас, це все казочки! - помовила я.
Дунув вітер і вікно розкрилося, на підвіконник сіла ворона та закаркала. Ми трохи злякались. Анастасія встала прогнала ворону та закрила вікно.
- Тут часто дме вітер. - промовила Анастасія. 
Після цього ми пішли спати.
Мені снився сон, де знову вбивають Гудвіна. Я думала, що жахи завершились, але вони не дають мені спокою. 
На сніданку ми привітали Дорріс Стівенсон, та подарували подарунки. Батько Анастасії подарував кольє, але добавив, що головний подарунок прибуде ввечері, перед всіма гостями.
Ми поснідали. Доки Равенна та Хайді готувались до свята з старшими, мене та Анастасію забрав з собою в бібліотеку Борис Берллет - дідусь Анастасії. Він служить і до тепер в військах королівської сім'ї, герой війни. Самий він не був багатий, а його дружина Луана Берллет знатного роду. Вони втекли разом та побудували свій дім. Борис сам добився всього. Але декілька років назад, Луани Берллет нестало. Анастасія та її дідусь і досі сумують за нею. 
В бібліотеці Борис Берллет зустрітися зі своїми старими друзями, вони разом служили. Доки вони розмовляли, ми вирішили пройтись по бібліотеці та трохи почитати. Я не побачила як ми з Анастасією розділились. Я прочитувала сторінку за сторінкою, аж доки до мене не підійшла Анастасія з високим та молодим чоловіком.
- Хочу познайоми вас з моєю подругою. - промовила Анастасія. - це Лілі Колінз.
- Радий знайомству! - промовив молодий чоловік. Він високого росту з витягнутою головою та широкою усмішкою, русяве та кучеряве волосся.
- А це - Кайл Камбербетч! - доповнила Анастасія.
- Я теж рада познайомитись!
- Він командир морського флоту! - я побачила, що її очі блистіли, раніше такого ніколи не було.
- Та це пусте! Ви не бачили мого друга, він відлучився не декілька хвилин! - сказав Кайл.
- Ні. - сказала я.
- А, ось і він! Де ти був? 
- Трохи зачитався. - промовив його друг.
- Хочу представити свого друга Віктора Моубрея!А це Анастасія Стівенсон.
- Рада знайомству! - поромовила Анастасія. Віктор поцілував її руку.
- Я теж радий!
- А це Лілі Колінз! - Віктор поцілував мою руку.
- Ми знайомі! - промовила я.
- Справді? - промовила Анастасія, в її погляді була незрозумілість.
- Так, ми познайомились у бібліотеці декілька днів тому! - сказав Віктор.
- Не хочите ви прогулятись у парку? - запитав Кайл.
- Ми залюбки, але не вийде, сьогодні у моєї матінки день народження!
- А ви будете на балу? - промовив Кайл.
- Так. - сказала Анастасія.
- Тоді ми можемо там зустрітись! - з усмішкою промовив Кайл.
Ввечері, коли зібралась вся знать у будинку Стівенсонів, почалось святкування. Там був також і мій батько, та всі інші відомі аристократи Лондона. Ми сиділи за довгим столом, збоку лунала музика. Господарь будинку вирішив промовити тост: 
- Сьогодні ми святкуємо день народження моєї любої дружини, і в цей день я хочу подарувати тобі картину нашої сім'ї. - слуги винесли велику картину, там була намальована сім'я Стівенсонів. Реджі, Дорріс, Анастасія, Кайлі та Оллі Стівенсони - дружня родина разом. 
Під час трапези, почались розмови. Хто де служив, воював, де подорожував, скільки в кого дітей, бла-бла. 
- Реджі, скажи, ти не думаєш, що Анастасії потрібен чоловік, адже в її роки я вже мала першу дитину. - промовида тітка Даріана. Анастасія ледь не вдавилась, почувши це.
- Можливо ти і права, ось Чарлі Вінстон з Парижу, його батько мій друг. Підходяща пара!
- Я так не думаю! - промовила Анастасія.
- Ти, що дорогенька! Він ідеальний претиндент, тим баче через місяць має приїхати у Лондон, він залишиться тут у гостях.
- Вибачте, мені потрібно вийти! - ледь стримуючи гнів, промовила Анастасія. Я пішла за нею.
- Ні, ну тиж чула сама! Тітка завжди нашіптує на вухо моєму батьку! - обурилась Анастасія.
Ми деякий час сиділи на балконі, потім повернулись.
- Ти не бачила батька? - промовила мати Анастасії.
- Ні! А щось сталось?
- Просто в такий день він мав бути зі мною, і гості починають перешіптуватись!
- Ми його пошукаєм! - промовила я.
- Напевно в кабінеті! - сказала Анастасія.
- Напевно так і є, я піду з вами! - сказала Дорріс.
Ми пішли докабінету Реджі Стівенсона. Дорріс відчинила двері.
- Ти тут, а ми... - вона оніміла, адже на столі її чоловік трахає її гувернантку Портію Кеннеді, яку він і влаштував на роботу.
- Означає, що це мій головний подарунок! -Вона і не підозрювала нічого,закрила двері і втекла.