4

Олекса відчинив двері і Мальта зайшла до його кімнати. Навколо все було чорним. І ліжко, і ковдра, і сліл, і стілець, і навіть штора.
Мальта пам'ятала геть інші кольори його кімнати. Там був і жовтий і блакитний і зелений і її улюблений фіолетовий.
Як багато планів було в них. Вони планували одружитися після дня народження Мальти. Їх кімната була б виконана у фіолетовому кольорі, вони б завели собі песика і насолоджувались безсмертям.
Як буде зараз ніхто з них не знав.
Мальта вирішила жити тепер, а Олекса згадував минуле.

Олекса сів поряд з Мальтою, що звісила ніжки з балкону.
- То, якщо я зроблю так як ти кажеш, шлюб буде не справжнім?
- Так. Ти вважатимешся вільним навіть після церемонії.
- Яка ж ти розумна. - він обійняв дівчину і поглянув на годинник. - Шкода, що вже час збиратись.
Маля також поглянула на годинник і поспішила допомогти хлопцю. Вона зав'язала йому метелика і поправила піджак.

Вийшов справжній красень.
- Що ж, ходімо. - мовив він і наостанок поцілував кохану.
- Йди, а я прибуду після церемонії.
Мальта приєдналася до брата. В нього як раз розрядився телефон і він увімкнув окуляри й продовжив роботу.
Тим часом Кіра Валентинівна збиралась. Вона одягла непримітний одяг, окуляри і вишла на берег.
- Куди ж іти? - було сказано лише за острів, а ось куди саме на острові треба прийти вона не знала. Тому вирішила непоспішаючи прогулятись по усьому місту.
Зала
- Чи згодні ви, Північний Олександр узяти за законні дружини Ванесу? - запитав розписувальник.
- Ні.
- Що? - по залу заходили перегуки й нерозуміючі вигуки вампів.
- Ні, - він подивився на Ванесу. Вона дивилась на маму, а та перезирнулась з королем. - Ні, я не згоден. Мені здається, - почав виправдовуватись він- що дружина це якось грубо звучить. Чому не можна просто: " Чи згодні ви бути з Ванесою одним цілим."
- Ну, добре. Чи згодні ви бути з Ванесою одним цілим?- змирився розписувальник.
- Так.
- А ви Ванесо?
- Так, так, так. - ледь не луснула з радості вона.
- Вітаю. Ви может йти! - затомився розписувальник.
І Ванеса побігла до виходу. Там на неї вже чекали Мальта і Метью.
- А ось і він. - Мальта знову вдала, що засмутилась. Вона полетіла геть. А потім знову повернулась, установила три камери. Дві в спальні, і одну на виході з міста.
Повернулась на банкет, і коли настав час пішла перевірити камери.

Еся встала з-за столу і попрямувала за сестрою.
Їй здалось, що таке вже було. Коли сестра вибігла з замку, її здогади підтвердились. Але, вона знала, що цього разу, щось буде не так.
Мальта знала, куди направиться Ванеса, тому кинулась до Фіни. Вона почекала доки вони вийдуть і тихцем стала прокрадатись за ними.
Олекса за проханням коханої відправив смс Метью. Той відправив відео іншим і всі кинулись шукати Аскольда.
Вони знайшли його дуже швидко і влаштували допит.
Після розповіді Аскольда Десса відправилась на пошуки доньки.
В першу ж чергу вона відвідала домівки її подруг і коли зайшла до Фіни, зрозуміла, що донька вже в повному порядку. Вона кинулась до причалу і зловила запах людини.
Кіра саме прогулювалась між чагарників.
Мальта ж не випускала Фіну з поля зору. Як тільки відбувся той момент, вона кинулась на білу сукню.
- Ну, привіт Фіно. - крикнула вона і побігла по побережжю.
Фіна, захищаючи подругу, ухопилась за Мальту. Так вийшло, що в цей раз і Мальта полетіла у воду але встигла виплигнути і вхопитись за траву на обриві.
Її кігті впились у землю, коли вона згадала, що вміє літати. Вона підлетіла до стежки, опустилась і попрямувала прямісінько по слідах Ванеси.
Ванеса непоспішаючи вловлювала запах Кіри, та враз щось перебило той солодкий аромат. На Ванесу накинулась Мальта. В нерівному бою Мальта програвала. Ванесою керував інстинкт. А Мальтою лише страх. Страх за дорогу людину.
- Здавайся Мольо. Всі тепер належать мені. Олекса тепер мій, твоя сестра на моїй стороні, а твій брат розробляє програми для мене. Я вже перемогла.
- Ні, ти помиляєшся. Сьогодні я помирилась з сестрою, відмовила Метью розробляти згубні проекти і знайшла йому справді зацікавленого директора. А Олекса ніколи не буде твоїм. Його серце вже давно в моїх руках.
І тут Ванеса увімкнула диктофон. Вона записала клятву Олекси.
Ні, я не згоден. Мені здається,що дружина це якось грубо звучить. Чому не можна просто: " Чи згодні ви бути з Ванесою одним цілим."
- От, Олекса. Чому не можна без вибриків? - в Мальті запалала лють і вона з новою силою накинулась на Ванесу. Одягла на неї срібні кайдани і причепила до дерева. Повернувшись, вона побачила Кіру Валентинівну. Вона з переляком в очах дивилась на Мальту.
Мальта почала підходити, коли та закричала.
- Ні, стій! Я нічого не бачила. Не вбивай мене. Мені усеодно ніхто не повірить. Я вважатиму, що мені все привиділося.- вона почала задкувати, та щось гостре торкнулося її спини.
- Вперед! - грубо гаркнув чийсь голос.
- Добре. - підкорилась Кіра. Мальта вдивлялась у темряву, і нарешті побачила тітку Дессі.
- Що ви хочете? - запитала в неї Мальта.
- Відпусти нас з Ванесою. І твоя вчителька не постраждає. - промовила Дессі переносячи ніж до горла вчительки.

- Добре я згодна, але ви відпустите її до того, як я звільню вашу доньку.
- Слухай, це ж твоя подруга, за що ти так з нею?
- Вона вкрала моє кохання і я б звернула їй голову, але я не така, тому що тримаю слово. Я пообіцяла не чіпати її. Тому ви можете відпустити Кіру.- заспокійливо мовила Мальта.

Леся непомітно підкралася ззаду Дессі.
- Відпусти вчительку! - промовила вона підставляючи їй срібний ніж під горло. Срібло почало обпікати шкіру Дессі й та виронила свій клинок.
Мальта метнулась і забрала вчительку з собою.
Навколо юрмилися вампи Мальта плакала, сидячи над тілом сестри.
Леся непомітила прийому Дессі й сама отримала рану срібним ножем.
З її горла потекла кров.
Сльози, падаючи заживляли смертельну рану, і з часом Леся ожила.
- Леся? - не вірила своїм очам дівчина.
- Так, сестро, я жива. І все завдяки тобі.
- Ні, я винна в тому, що ти могла померти! Я не мусила покидати тебе.
Мальта обійняла сестру. Що б вона робила без своїх рідних?
Олекса запропонував Мальті прогулятись. Сьогодні їй виповнилось 18 людських.